Коты Чернобыльской Глуши

      -Ну все де як ви живете ?- не выдержал Пташник       - Ну ... у нас є ватажок. Він найголовніший і керує всіма, але він безсилий, коли потрібно приймати важливі рішення.- промямлил Бузок       - Як це?- в недоумении спросил Пташник       - Ну ... він розподіляє патрулі та дає доручення але не може обирати нашим нащадкам батьків - продолжил Бузок        Пташник ещё больше встал в ступор . "Вони що ще батьків кошеням вибирають? Зовсім чокнулися?"       - І напевно ще більше нічого не зрозумів. Ех. Нащадки це новонароджені кошенята а батьки це кіт або кішка, які тренують їх, коли їм виповниться 8 місяців. Батьки не можуть тренувати своїх дітей. Щитається, що вони будуть надто м'якими з ними.- вздохнул Бузок       - А тепер зрозумів. А у вас є помічник ватажка чи щось таке?- кивнул Пташник       - Ні. Ватажок сам підкоряється найстарішим і служить їх помічником. Найголовніші в нашій зграї це найстаріші! Вони приймають головні рішення наприклад призначити батьків або ватажка. Найстарші збирають збори серед найстрашніших і разом ухвалюють рішення.- отрезал Бузок       - Мм цікаво- протяеул Пташник       - Але це ще не все. Коли нащадки досягають 8 місяців, їм вибирають батьків і вони стають вітроносцями. Адже вони нічого не знають і не вміють через це їх так прозвали. Після того, як їм виповнюється 16 місяців, вони вирушають до Чорнобиля і повинні будуть там прожити 1 місяць. Після того як вони повернуться їх висвітлюють у котовників. Це звичайні коти які ходять у патрулювання та полюють. І так у нас є ще ті, хто годує. Це кішки мами, які виховують своїх нащадків.- рассказал Бузок       - Ого. А ти хто котівник?- спросил Пташник       -Я котівник але молодий. Мені всього лише 18 місяців. Ну а ти звідки? Хто твоя родина?- спросил Бузок обращая взгляд своих голубых глаз       -Оу... я з далеких країв.Я .... - начал Пташник       - Ти можеш і не говорити мені, якщо не хочеш.- выпалил Бузок       - Що- в шоке спросил Пташник . Он не ожидал таких слов от этого кота       - Це твоє право говорити мені своє особисте чи ні. Та й мені все одно який ти був раніше мені головне який ти зараз. А зараз ти мені вже подобаєшся так що я не потребую твоїх поясненнях- расмеялся Бузок и улыбнулся засверкав глазами        Пташник был поражен такой открытостью и добратой кота . Он чувствовал что ему нечего скрывать от кого свои чувства или переживания . Пташник ещё ни ражу не встречал таких честных и правдивых котов как он . Кроме его матери . Вспомнив давно зажившую рану казалось она вновь вскрылась но с ещё большей силой . " Чому у всіх все добре, а я ..."       -Ми прийшли . - вздохгул кот . Пташник увидел слой веток и ежевики но за ним находился какой то кусок прозрачной массы от остатков людей .-Слухай перед тим як зайти запам'ятай що наш ватажок не сильно любить новеньких так що тобі варто показати що ти серйозно налаштований. А так не бійся всі в нашій зграї дружелюбні і допоможуть тобі якщо знадобиться.- обьяснил Бузок       - добре- кивнул Пташник        Бузок еще раз посмотрел на Пташника и зашел в спрятаный проход . Пташник зашел следом за ним        Лагерь был достаточно большой . В центре была их дичь . Пташник подметил что в оснавном это крысы и остатки человечской еды . Палаток было всего 4 . Все они были сделаны из вещей людей и веток . "Як взагалі можна спати у таких наметах? Вони ж зовсім не захищають. Так же была груда мусора людей в конце лагеря . Ещё Пташника удевило то что у них была крыша . Да это была какая то вещь людей такая же прозрачная как и у стен лагеря . "Ось це так… Як вони це зробили?"       -Бузок !- послышался грозный оклик - Хто це такий і що він робить у нашому таборі?- прорычал голос кота        Опустив голову прекращая смотреть на крышу кот заметил черепахого кота с янтарными глазами . Его огромные мышцы и грозный взгляд обращенный на чужока ввел бы каждого в ступор .        Некоторые еоты вышли из своих палаток посмотреть на разборки . Пташник заметил что половина из них калеки . Ц кого то нет глаза у кого то лапы ... Но их вожак не выглядил калекой а наоборот казалось был самым сильным из всех . Он подошел к чужаку смерив его пренибрежительным взглядом . Но Пташник тоже был не промах . Он расправил плечи гордо поднял голову ."Що б якийсь кіт порівняв себе зі мною? Пф! Та він відразу ж програє!"- гордо подумал Пташник       -Ну і що ти забув у наших краях?- фыркнул вожак       - Я прийшов знайти котів, що живуть у Чорнобильському лісі!- смело заявил Пташник       - Пф вітаю ти їх знайшов. А тепер можеш провалювати!- рыкнул Вожак сверкнув глазами       - О ні Яструбник! Будь ласка, не виганяйте його. Він хороший кіт і може стати в нагоді зграї!- стал уговаривать Бузок       -І чим же ? Наша зграя не потребує якихось бродяжок які невідомо навіщо прийшли. Можливо, він небезпечний для нас? Та й яку він принесе користь зграї?- прорычал Яструбник переводя грозеый взгляд на своего товарища       -Так дай мені шанс проявити себе.- не выдержал Пташник и уверенно сделал шаг вперед приближаясь к морде вожака - Якщо ти не віриш, що я можу вам допомогти так переконайся на моїх вчинках у зграї       - Хм а чому б і ні.- раздался чей то скрип взади . Повернув голову Пташник увидел старого кота . Его клокастая шерсть неаккуратно приглаженная , седые волоски на подборотке . Сам же он был черно - белым что показывало каким он был пушистым и ухоженым котом . Его светло - зеленые глаза уже не так ярко сверкали как в молодости .       - Рубін. Як ти не зрозумієш що впускати в зграю всяких бродяжок дуже небезпечно! Раптом він чимось хворіє? Може буде нами маніпулювати? Та й взагалі бродяжка в зграї біда всім!- проговорил Яструбник       -Якщо хворий вирізнимо. Якщо маніпулюватиме ... Що ж навчимо жити добрим котом . Ну тебе ми прийняли і нічого справилися .- вздохнул Рубін-Ох Яструбник коли ж ти зрозумієш, що не можна постійно бути холодним і самотнім. Варто іноді давати слабкість і давати шанси. Все наше життя шанс і якби ми ним не користувалися ніколи б не стали тими, ким стали       -Добре, будь по твоєму він у зграї. Але я його вчити не збираюся! Нехай Бузок їм займеться якщо його приташив- фыркнул Яструбник       -А ось тут ти маєш рацію. Бузок із цього дня ти батько цього нащадка.- согласился Рубін-Бузок тобі покаже табір і познайомить із твоїми новими соплімениками. До речі, як тобі звати?       -Я Пташник. Дякую що прийняли мене- покланился Пташник       -О у не коштувало. Хм щось знайоме… Твій батько випадково не проходив через нашу територію?- спросил Рубін       -Ем... Якщо чесно, то я ніколи не бачив свого батька. Він вийшов коли я ще був маленьким кошеням.- вздохнул Пташник       - Оу вибач я не знав. Якщо ти не хочеш про це говорити, то розкажеш, потім я готовий почекати. Ну удачі вам.- проурчал старейший и удалился       - Ну почнемо. - выдохнул Бузок-Он там намет годуючих і нащадків. Там котівників а поряд з нею і вітроносців. Ось скеля з якої ватажок проголошує волю найстарших. А поруч зі скелею намет найстаріших. Ну а це купа з дичиною. Зазвичай ми їмо щурів і рештки їжі людей, але дуже рідко ласуємо кроликами і воронами.       -Ну я так і думав. А що щодо моїх нових соплімеників?- поинтересовался Пташник       - Ах та товариші... Що? Сопліменики хто це? У нашій зграї є товариші і жодних одноплемінників. Ну добре . Отже. Найголовніший котівник і помічник ватажка Змій. Він найприязніший кіт у зграї. Він усім допоможе хай навіть це чужинець. А ще він найкращий мисливець та захисник. Найстарші кажуть що він буде наступним ватажком. А ось бачиш. Там поряд зі скелею він сидить а поряд з ним Черепашка та Мишка. Черепашка його дочка а Мишка його сестра.- рассказывал Бузок и махнул хвостом на котов . В центре сидел мускулистый здоровяк . На вид он был грозным и старшым котом но заглянув ему вглаза Пташник понял насколько добр этот кот ."Навіть дратує наскільки він добрий". Но его дочь Черепашка выглядела хуже . Она была калекой . Отрубленый хвост прчти нет уха а главной .       -Так хороші коти. Що правда, Черепашка глуха з дитинства нічого не чує.- вздохнул Бузок       " Ну кота фарбує його характер а не зовнішність або щось інше." - подумал Пташник        Мишка была совсем другой . Ухожаная стройная красавица с выразительными фиолетовыми глазами ."Що? Як у кота можуть бути фіолетові очі?"       - Ех а Мишка красуня але така скромняга. Та через радіацію її очі з чисто блакитних стали фіолетовими але вона сліпа на одне око. Але вона прекрасна мисливця може позірватися зі звичайним котом. А й так якщо раптом захочеш з нею познайомиться, то зовні вона зайнята.- прошептал Бузок       -Що? Ким?- встрепянулся Пташник       -Нашим ватажком. Він з самого появи в зграї став до неї доглядати. І не варто забирати час даремно. Та й хто ж ватажок вуха відірве за неї- прошептал Бузок       -А я спробую. Він старий старий куди йому до моєї чарівності.- фыркнул Пташник       -Слухай можеш спробувати, але давай після того як я тобі все розповім. І так якщо нарвешся на Яструбника то скажи я попереджав- вздохнул Бузок       -Та ось побачиш що менше ніж за місяць вона буде зі мною- хмыкнул Пташник и отвернулся от красавицы       -Добре . Он там поряд із плашком найстаріших сидить Рубін, Карамелька та Липкий. Ну з Рубіном ти вже знайомий. Він найголовніший із найстаріших. І наймудріший у зграї. Холять легенди що він народився в одному посліді з першими котами і досі живе. Ну а Карамелька його подруга. Її світла вовна була такою красивою, але тепер вона жахлива і некрасива бура. Так само вона страждає від безсоння і недосипання. Бідолаха . А Липкий молодий найстарший. Він зовсім недавно ним став і лише звикає до цього. Він добре виглядає так як прийшов до вибуху, але все одно його нудить майже кожен день. А Липкий він через те, що постійно вмивається і одного разу потрапив у павутину де його знайшли і пряли в зграю.- проворчал Липкий       " Хм думаю потрібно буде підійти до них пізніше і розпитати про їхнє життя"- подумал Пташник       -Ах точно у нас ще є вітроносці. Правда їх всього 2 але це скоро виправиться. Ось бачиш 2 кошенята намети вітроносців? Це Тріс і Хуліганка. Їм 15 місяців так що постарайся з ними не сперечатися. Вже повір це кошенята ті ще біси. До речі вони останні кошенята, що народилися в нашій зграї. Та як би сумно це не звучало але наші годуючі народжують мертвих нащадків дуже довго.- поведал Бузок       -Та я впораюся з цими малюками. Що вони взагалі можуть?- фыркнул Пташник       - Ну вони вже багато котів прогнали через свій характер. Ну роби як знаєш. Я б порадив потоваришувати з ними адже якщо вони побачать у тобі сильного союзника а не ворога то неодмінно захочуть дружити.- посоветовал Бузок       -Думаєш ? Хм добре спробую- задумался Пташник       - Гаразд . Ось мисливці повернулися. Там Акула, Звір, Пончик та Совушка. Акула найсильніша кішка в зграї. Ще ніхто не підкорив її серце і врятували хтось покарит. У неї дуже багато шрамів і навіть залишилося кілька опіків після вибуху.- начал рассказывать Бузок        Пташник же стал разглядывать кошку перестав слушать Бузка . "Хай любить поговорити. Ну і добре буде чим зайнятися вечорами." На теле Акулы и вправду было много шрамов но она хорошо держалась . Её древестная шерсть так и сияла садинами и шрамами а янтарные глаща были наполнены болью и мучения от перижетого.       -Звір же син Рубіна та Карамельки. Він народився ще коли вони жили у людей. І обтер задню лапу коли валилася будова людей, а ще він боїться гучних звуків і дотику котів. Йому знатно дісталося. Та й він зберіг забарвлення матері бачиш який він світлий у темну смужку. Шкода, що в нього зелені очі. Та й в основному він пішов у матір.- продолжил Бузок       "Так сміливий тип. Так він ще й полює. Круто."       -А це Пончик. Наш улюблений здоровань. Він такий пухнастий! Але він тепер майже не відчуває нічого, але його зір краще ніж у орла!- заурчал Бузок       "Хм. Так от як виглядають сіамські коти! У нього такі виразні блакитні очі. Та й справді він такий пухнастий!"- подумал Пташник       -Совушка моя сестра. Ми з нею народились у людей. Наша мати померла, а батько не вижив після вибуху. Ось ми й залишилися самі. Моя сестра найкраща мисливиця та красуня серед усіх! Я так гордий бути її братом!- гордо заявил Бузок        Вспомнив о сестре Пташнику стало грустно и обидно . Только вспоминая о своей сестре его брало в холод и по телу шли мурашки . Она была не лучшой кошкой в мире . Вредная , жестокая , властная эгоистка ! Она ненавидела Пташника и пыталась каждый раз его подставить . Когда ей исполнилось 10 лун она сбежала из дома к приключениям . Поговаривали что она основала стаю где правила . Но она умерла еще до взрыва её убили собаки .       - Все добре?- спросил Бузок       -Так продовжуй- вздохнул Пташник       -Добре . Дрозд, Гвоздика та Весна. Дрозд теж один із найсильніших котівників зграї. Він майстерно володіє прийомами бою. Та й самому він дуже добрий і чуйний. Його подруга Гвоздика. Одна з постійних годуючих не може народити кошенят. Весна! Ох це красуні підкорило моє серце. Вона ніколи не кине в білі підставивши плече допомоги.- рассказал Бузок покраснев       Дослушав Пташник обратил взгляд на Совушку . Обычная кошка без неполадков . Выразительные янтарные глаща черная шерстка с белыми пятнышками .       - Ну що це все?- спросил Пташник       -Ну так . Тоді завтра підемо покажу територію. ну а зараз можеш бути вільним. - сказал Бузок-Але почекай       -Ну що ще?- внетерпении спросил Пташник хоия просто отдохнуть от путешествий       -Навіщо ти прийшов до нас?- выдавил Бузок       Пташник взодохнул       -Я шукаю батька...