Не залишай мене одну, я поміж куль до тебе йду

Гет
PG-13
Завершён
9
автор
Пэйринг и персонажи:
Размер:
16 страниц, 8 частей
Описание:
Примечания:
Публикация на других ресурсах:
Уточнять у автора/переводчика
Награды от читателей:
9 Нравится 3 Отзывы 0 В сборник Скачать

Благодійний фонд Сергія Притули

Настройки текста
Благодійний фонд Сергія Притули. Вони допомагають армії ще із 2014 року. На перше квітня була запланована поїздка в Хмельницкий, а потім в рідний Тернопіль очільника фонду. За пів місяця до того дня, вони домовились із менеджером Юлією, а її справою було повідомити за день. Це була перша експериментальна поїздка із гуманітарною допомогою на Захід. Вони мали відвідати поки що два міста, по два притулки в кожному. Потім, якщо все вдасться, поїхали б у Львів, Закарпаття, Чернівці та Івано-Франківськ. Потім — в інші міста із великою кількістю біженців. Потім — на південь, в Одесу та Миколаїв. — Лєн, шо у нас на ці дні, нагадай, будь ласка… — «зловивши"(і в прямому, і в переносному сенсі) Олену в коридорі, спитав Сергій. — Ой, Сергій Дмитрович, вибачте… — відійшла, зрозумівши, що врізалась в керівництво. — Таак… — подивилась в планшет. — По плану, завтра о 5 виїзд в Хмельницкий, в один притулок. Дістанемось ми годин за 4-5. О 12 менеджер із власницею будуть чекати. Потім, о 14:30 ми маємо бути в іншому кінці міста, а о 17:30 у нас захід із дітьми в першому притулку. Потім, там ночуємо і вирушаємо в Тернопіль. Там є ще 2 притулки для біженців, які ми маємо відвідати за один день. Там ночуємо, і вранці вирушаємо в Київ, заїхавши в той самий заклад в Хмельницькому на ще один захід. — менеджер задумалась. — Фух, наче все. — Фух, блін, вже голова пухне від того всього. Коли та скотиняка здохnе нарешті… — Не знаю… — пробормотавши собі під носа, вирішила, що треба бігти. — Сергій Дмитрович, — почала майже не розбірливо швидко говорити. — Я можу йти? Там багато справ ще… Та й… — Та, звісно, тим паче, — поглянув на годинник. — Уже хвилина по першій… А нам, як ти сказала, рано виїжджати… Біжи… — Дякую, я пішла… Гарної ночі… — Угу, навзаєм… — сказав уже дівчині, яка бігла до кімнати із командою, що була до цих пір тут і працювала. Зараз, у такі часи, всі, до єдиної людини, зрозуміли, наскільки важливе життя і те, що ви робите. Особливо, якщо це стосується людей. Або ж армії, якій ви допомагаєте: збираєте гроші, а потім купуєте на них різні системи літаків і тому подібного для боротьби із ворогом, або ж ви є волонтером, який, наприклад, розвозить гуманітарну допомогу дідусям та бабусям, які не можуть взяти її самі. «Зараз всі зірки — волонтери» — як сказала одна волонтерка, яка, колись, в іншому житті, була ведучою. І так і сталось. Зараз усі усвідомлюють, що відбувається в країні. Хтось повтікав, хтось пішов воювати. Хтось волонтерити, хтось — на фронт. Але всіх нас об'єднує одне — ми віримо, ми сподіваємось, ми знаємо, ми любимо. Всі ці слова суміщають в собі одне — Україна. Наразі кожен із нас — Україна. Мільйони частинок єдиної України. Незалежної України. України, яка готова битися до останнього і відстоювати свої кордони. України, яка має незламний народ. Народ, який прагне свободи. Завжди вільний народ.
Отношение автора к критике:
Приветствую критику в любой форме, укажите все недостатки моих работ.
Права на все произведения, опубликованные на сайте, принадлежат авторам произведений. Администрация не несет ответственности за содержание работ.