Відчайдушне сподівання. Очікування.
31 мая 2024 г., 22:03
Важко стало якось вмить.
Було все класно, весело, цікаво.
Зараз не бачу перед собою облич.
Все розмито в очах, щось в душі ніби погасло.
Страх зʼявився і тремтіння.
У мене немає над цим володіння.
Хочеться спокійного чогось й тепла.
Та поруч знову нікого нема.
Не знаю, ким я є для кого.
Та хочеться мені лиш до одного.
Я просила дати знак – мовчати чи сказати.
Та отримала лиш перше – це єдине, що змогла вгадати.
