Як з'явився фф "Пiсля вiйни"

Може, тут знайдуться ті, хто розділить мій біль. Я не просто так пишу фанфік з такою назвою. Я стала писати, щоб хоч ненадовго втекти від реальності, в якій війна - зараз, і коли вона скінчиться - невідомо. Іноді я відчуваю, що не можу виносити все це. Цю безмірну, несвідому жорстокість. Не можу вмістити її у свідомості — надто страшно. І я тікаю сюди. У цю репльність. Спочатку мені хотілося написати щось виключно світле і хороше. Щоб вірити - після війни буде саме так. Ми заслужимо щастя, за яке боролися. Але потім в сюжеті виникли складнощі, тривоги, переживання зовсім не мирного часу. І зараз я думаю - це не випадково. Війна не скінчиться за один день. Ще багато років нам належить розгрібати її наслідки - важкі, страшні. Що нам допоможе, як не любов? Вона вже допомагає. Навіть якщо про неї лише читати на фікбуці (або писати, в моєму випадку). Сама я, до речi, полукровка. Я жила в Криму, поки не почалась війна. Батьки виховували мене з російським патріотичним ухилом, але, як бачите, щось пішло не так)) Україночка в мені теж не дрімає. Крим я люблю всією душею, це мій єдиний дім. Але в цьому році ми з коханим залишили рідний півострів і вирушили в безпечне місце. Зупинилися в Грузії. Бо вдома страшно. Вдома переслідують за антивоєнну позицію. Вдома над головою літають російські військові літаки, а в акваторії улюбленого моря - російські військові кораблі. Я активно висловлююся проти війни в соцмережах, повертатися дуже небезпечно. Я просто чекаю, коли Крим повернеться додому, стане вільним, і я разом з ним. А поки я можу тільки писати про те, що буває після війни. І любити, звісно.