Кіт

Шо я пам’ятаю? Напевно, все. Дівчина з паралельного класу, друзі зі старшої школи, літній роман після випускного, розтавання. Перше справжнє кохання, о судження розрив на пару років і знову друг. Елітна шалава на найближчі три роки, але все одно друг. Деколи трішки більше. Розрив на рік, адже я лейтенант на державному бюджеті, у мене вища юридична служба, борг, Samsung телефон в кредит, знімна студія. А він поїхав на Кубу, знайшов собі чувака, який запропонував частку в бізнесі. Грошей стати партнером вистачало з залишком. Його мрія зі шкільної лави, його мрії, цілі… Заради яких Чимін розширяв сферу послуг гаманців у своїй діяльності. — Гроші пахнуть. — говорив якось він. — Пахнуть для всіх по-різному, для когось елітними апартаментами, салонами, одягом, смачною їжею, дорогим алкоголем та тютюном. — А для когось старими мудаками, лубрикантами, масажними маслами, найманими вбивствами, наркотою, повіями, хімчисткою салонів лакшері тачок від слідів чергової нерозкритої справи. — Гроші пахнуть Юнгі. — Іноді дуже огидно. Але щоб замовляти самому запахи свого життя він був готовий понюхати чужі. Мрія Пака у великому бізнесі орієнтована на туристів, прогулянки та відпочинок на яхтах був вартий стати реальністю. Навіть якщо тільки що заступив на службу мент, приховуючий теплоту своїх почуттів, залишившись в Сеулі, більше ніколи не побачить його. І це на краще не буде чуток про лейтенанта гея, він зможе розвиватися далі дослужившись до начальника, а там і до майора. Лірика, маленький лейтенантик слідує своєю дорогою, за своєю мрією. Він справно працював на благо суспільства свій перший та останній рік. Маленький майже, лейтенантик у своїй країні в місті мільйоннику. — Пх навіть самому сумно.