Кіт

Віддавши водієві гроші, виходжу на перехресті біля останнього в цьому районі нічника. Близько трьох кілометрів до штабу, на вулиці вже ясно без двох хвилин три. Тут неподалік є покинута кочегарка де нишпорять забулдиги, мені потрібен один. Дивлячись на час, звертаю на гравійку, між приватними будинками, петляючи. Крізь ділянку з стіною, що обсипалася, потрапляю на територію об'єкта. Іду витоптаною стежкою у високій траві в окружну будові. Бачу як біля величезної труби тліє вогнище біля якого лежать чотири сплячі тіла. Буджу наймолодшого, на вигляд десь до тридцяти. Доводиться похмелити обмудка щоб той почав хоч трохи розуміти що як та де полюси. Кажу що роздавимо пляшку у мене вдома, труби горять, закусі повно, а хорошої компанії немає, тупає за мною як миленький. Йому по барабану що ми зійшли з дороги через десять хвилин після початку шляху, пофігу що крокуємо через невеликий перелісок, пофігу що виходимо до вбитих часом будиночків порослих густою травою, кущем та берізкою. Зупинившись за дві халупи до своєї я розвертаюсь б’ю хниріка беззвучно уклавши на землю, повертаю його голову тричі б’ю рукояттям пістолета у скроню, готовий, труп. Нехай лежить пункт номер два готовий. У магазині сімнадцять набоїв прибираю назад за спину, у кишені банкнот триста, трохи, та хоч щось. Пункт номер три поїхалииии.и.