8
11 августа 2023 г., 11:54
Притягнувши труп забулдиги, укладаю на своє ліжко. Стріляю у голову.
Відрізаю всім хвости ложу на груди, це знак вовків.
Доводиться відрізати свій, боляче, пиздець як боляче, майже втрачаю свідомість, глушу біль горілкою.
Перемотавши поперек ложу хвіст на хмиря в кишеню засовую свій телефон.
Поливаю всі комп’ютери, монітори, документацію, тіла соляркою.
Беру в наглядача телефон розблоковую його пальцем, клацаю в набраних на шеф.
Гудок, другий, третій…
— Доповідай. — Голосить динамік.
Відводжу телефон убік, відстрілюють останні шість куль, заздалегідь знявши глушник, матирюсь подражню Дуболом.
Скидаю виклик.
Сподіваюся мені вдалося донести до альфи думку про те, що на блок омег напали.
Для людей мене не існує, а мій обвуглений хвіст підтвердить для котів, що це я.
Та й не боюся я людей.
