звуки дзвонів

звуки дзвонів торжественні поважні з копит коня дрібними іскрами летять що прагне пізнавати поле неосяжне  з розпалу не помітивши що то саме життя мов дрібну крапельку дощу  як в судний день коли гроза її настигла  з очниць сльозинку випустить вогку перебираючи у спогадах мелодію мінливу  іззовні майже гарна, прозаїчна однак в очах огненна пасія палає не згодяться для неї ні ключ ні булавки з відмичками якими раніше - усяку зі зграї  як янголам жить в передбаченні раю? тонів відтінків вихором проноситься табун  устигла устромити одного з них за вуздечку зажала волю в кулаці свою роки минуть - досадою наповниться чутке сердечко фантазії експромт акорди мерехтливі  тріпочуть крильцями метеликів в її душі чутливій