Початок літа хьонліксів

Лі Йонбок підліток без любові батьків та цю любов він замінить кимось іншим..Хван Хьонджин підліток з депресією якого на вулицю може витягнути тільки Йонбок. ............... Літо тільки почалося а Йонбок уже стояв біля дверей Хьонджина у шортах Джинні милий хлопець тільки з дипресією його батькам начхати на нього тому Йонбок для нього єдина найважливіша людина Йонбок проста бідося якого не люблять батьки просто небажана дитина навідмінно від своїх сестер і такі бві бідосі завжди трималися разом щоб не сталося Йонбок екстраверт а Хьонджин Не любить спілкуватися з кимось крім Фелікса....Йонбок постукав у двері Хьонджинового дому Джинні вийшов з дверей як завжди сонний і змучений -привіт Милою посмішкою осяяв Хьонджина милий Йонбок -привіт Хьонджин як завжди тихо сказав це виходячи з дому -як я виглядаю ? -супер ми сьогодні йдем на луг -нам луг ну там собаки корови жуки може у мене дома посидимо Хьонджин як завжди скаржився і нив Та Йонбок уже привик до цього та просто узяв Джинні за руку та вони побігли подалі від дому Хьонджин вже не перший рік дружить з Йонбоком йому б тільки пригод та за це він і подобався Джинні так вам не почулося так йому серце у п'яти йшло коли він так мило посміхався або брав за руку і обнімав на прощання у ньому все було милим Та він би сказав йому але батьки приб'ють -ми прийшли тут дуже гарно -так дуже Відповів Джинні дивлячись на захопленого краєвидами Йонбока -так далі ліс дуже густий я там ще не був але Чанбін розповідав Фелікса виглядав таким щасливим що навіть Джинні посміхнувся -Боже ти посміхнувся я знав що тобі тут сподобається ще трохи таких прогулянок І ти вийдеш з дипресії і тоді твоє життя буде прекрасним -ні Йонбок це не через краєвид Тихо сказав Джинні дивлячись на сяючі очі блодина - ну все побігли побігли Йонбок знову узяв Джинні за руку та побіг поки Джинні біг за ним повністю червоний так і пройшов їх день прекрасно і весело коли уже у вечері Йонбок проводив Хвана до дому -бувай завтра я зайду по тебе Сказав запиханий від бігу Йонбок та міцно обійняв Хвана помахавши йому та побіг до дому Хван зайшов до дому почувши сварку батьків та б'ющийся посуд йому одразу стало сумно він тихо пробрався на кухню та дивився як його мати знову кричить на батька а той у відповідь на очах Джинні з'явилися сльози а коліна і руки затряслися і він тихо пішов до себе заливаючись слізьми Він сів на ліжко схопившись за голову та жжавшись ногами у живіт він як омога тихіше плакав а сварка батьків все не закінчувалась він забув усе щасливе за сьогоднішній день та просто ридав Коли Йонбок повернувся додому його усмішка одразу зникла він потягнувся за ручку дверей та якось йому взагалі не хотілося заходити вдихнувши ві опустив голову та тихо відчинив двері за якими стояла його мати тому що батько знову п'яний ходить десь як завжди -ти запізнився на чотири хвилини голосно сказала його строга матір -знову шлявся з тим малим ідіотом так я скільки разів казала тобі що я забороняю тобі з ним водитись Йонбок стояв опустивши голову -я гуляв з Чанбіном Мам Дрожащим голосом сказав Йонбок -я тобі не вірю Мати Йонбока взяла його за руку та кинула на підлогу дивлячись у наповнені сліз очі -знову ревеш як дівча ти слабкий Завтра ти нікуди не йдеш сидиш і прибираєш дома зрозумів свого Хьонджина ти не побачиш коли прийде твій безстроковий батько він пояснить тобі чому не можна водитися з підарасами Сказала його мати копнувши його у живіт -ах зараз у кімнату хутко Зі слізьми гніву та образи він зайшов у кімнату де він заліз під ліжко тому що це єдине місце можна поплакати На наступний день Хьонджин чекав на цей стук у двері та нікого не було Джинні знав що мати Йонбока його ненавидить але він любить Фелікса значить потрібно йти він зібрався та вибіг з дому побігли до Йонбока Він постукав у його вікно -Йонбок це я Хенджин -привіт Джинні Заплаканий Йонбок виліз через вікно та вони з ним узявшись за руки побігли геть -як ти Йонбок Запитав Джинні у Йонбока який просто увалився йому в обійми і почав плакати Хьонджин ніколи не бачив як Фелікса плакав тому просто міцно його обійняв а потім поцілував у лоб Після того як Джинні це зробив Йонбок подивився у його очі -шо це було .. Хьонджин зрозумів що це було лишнім Йонбок зразу відпрянув від Хьонджина І зі страхом подивився на нього -В..Вибач я не хотів я просто ФЕЛІКС Йонбок не дослухав його та просто побіг геть витераючи лоб Джинні просто впав на коліна та почав плакати Тим часом Йонбок прибіг до дому де біля вікна його чекала мати Йонбок одразу зупинився -ти порушив покарання Йонбок почав відходити назат коли його мати наближалась все ближче і ближче -мам я не хотів -заткнись Його мати знову кинула його на землю та вдарила ногою по лицю -знову з підарасами водився -він не підарас він просто поцілував мене у лоб -шо він зробив Мати Йонбока взяла його за руку та потягнула у дім кинувши у передпокій Йонбок сильно ударився об стіну Та заплакав..Хьонджин сидів на полі та Просто плакав він і справді підарас як і казав його батько тоді він підвівся та Побіг до моста бідний Хьонджин він ніколи не думав про це тому що ці думки заглушив Йонбок якого зараз немає немає його опори любої людини і єдиної для нього у цьому житті Хьонджин біг до моста він не вмів плавати і йому це на руку доки Йонбока гамсала Ки дала по хаті мати Хьонджин у сльозах стояв на кінці моста думаючи про те що Йонбока більше не має у його житті -Йонбок я люблю тебе. Сказав тихо Хьонджин і впав...пройшло 5 днів коли Хьонджина не було Йонбок вийшов з дому і побачив труну у якій був Хьонджин і його батьків у чорному Йонбок підбіг до труни у сльозах і побачив його свого найкращого друга який був холодним і мертвим Йонбок упав на коліна перед трубної і голосно заплакав -вибач Сказав він коли його мати вийшла з дому і потягнула його назат..