принципи дружби

Маленьке містечко під смішною назвою "Козятин", або, як його ще люблять називати "Козлятин", не знало ні біди ні горя. Воно не могло похвалитись своєю популярністю чи рівнем життя, не бачив ще ніхто людини, яка хотіла би прожити тут до кінця своїх днів. Але знаєте, літо тут було надзвичайно крутим. Прогулянки до озера, пікніки, лазяння хащами в невідомих місцях. *** Саме так проводила все своє життя Ксюша. Дівчинка 13 років з жахливою горбинкою на носі і каштановим волоссям. Маючи квартиру у Вінниці і Івано-Франківську, батьки все ж дійшли висновку, що варто зачекати кінця війни з РФ. Жити в країні було страшно і важко. З кожним днем люди гинули на фронті, а діти були єдиним виходом для відбудування країни в майбутньому- такі слова вже увійшли в щоденне використувовання нашої вчительки з української мови та літератури. Але на маленьке містечко Ксю майже не жалілася. Тут було затишно й тихо, хоча в планах дівчинки було в майбутньому з’їхати у Львів. Мала Ксюша трьох кентів- Лізу і Іванну, що протягом 4-5 років проводили з нею спекотні літні дні, розділяючи разом тужіння за спільною подругою Машою, що жила у Києвській області і не так часто приїжджала. А як компанія з чотирьох гіперактивних дівчат збиралася разом- в шоці були всі. Вони буквально розносили пів Козятина і тримали цілий район в страху (жартую, тільки Іванна і Ліза). Вище згадані дівчата вчилися з Ксю в одному класі. Вона ж була для них мамою-гдз-годувальницею. Часто їм зносило дах і дівчинка повинна була їх заспокоювати, щоб потім не влетіло від вчителів ще й їй. Шкільне життя було по-максимому насичене, ще й ворога мала. Дружили сім років, а потім бац- зрада і плітки за спиною. Тусила-то вона у школі з нами, бо, на відміну від Ксю, Іванна та Ліза не мали з нею серйозних конфліктів. А якщо й мали, то швидко забували. Така у них кумедна і легка натура, чим вони трохи відрізнялися від дівчини, тому й дружили вдвох дівчата краще. Мала дівчина й трьох інтернет друзів- Вітю, Вероніку (Почку) та Рому. В одного з хлопціі, а саме в Вітю, вона була трохи закохана. Точніше...мала симпатію і неймовірну прив’язаність через 2 роки дружби (для інтернету доволі багато, чи не так?). З ним вони були протилежностями- він спокійний і холодний, вона ж зірви-голова і Сонце у людській подобі. Жив він у Чернівцях, Ксю часто мріяла про спільну зустріч (йому це не треба, до речі). Рому, спортивного красеня, любила Маша, а з ним Ксюша була суто кентами зі спільними інтересами. Він був накаченим і крутим 14-річним хлопцем з Вінниці з прекрасним почуттям гумору. Вероніка була найкращою інтернет подругою дівчини. Вони часто грали в Brawl Stars і були доволі схожими. Ксюша могла довіряти їй все, знаючи, що це залишиться тільки у чаті Телеграму і в її пам’яті. Жила вона у Фастові, тому вони жодного разу не бачились в живу, хоча в найзаповітніших планах було поїхати Ніці в Козятин і нарешті побачитись з Ксю. Але найбільша мрія Ксю була не поїздка в Лондон, ні новесенький макбук. Ні. Табір. Табір у Карпатах з друзями це все, чого хотіла дівчинка.