Ніжна троянда🌹

--Слова автора -Слова персонажів -*Думки персонажів* –——————————————–——————–——— Хьонджин взяв з ресторану пасту Феліксу і собі салат.. -*Я вже сумніваюсь в своїй орієнтації......* --Фелікс відкрив двері і ліг у ліжко.. --Хван швидко, приїхав до Лікса, тому що хвилювався.. -*(стук в двері)* -Заходь, відчинено.!. -Привіт, ще раз.! -привіт.! --З коридору було видно як Фелікс лежав в ліжку.. -*Мені підійти до нього?* -Можна зайду?. -Так, проходь.. -Як ти себе почуваєш.?. -Не дуже добре..( -Чому ти такий пітний ??! --Хван підбіг до Фелікса і поклав руку на лоб Ліксу.. -В тебе жар! -Та все добре.. -Ні. Де ліки? -*(місце)* -*Знайшов* --Хьонджин мовчки знайшов таблетки і налив теплої води. -Ось тримай, випий і лягай, а краще перед цим поїж!.. -Дякую..) --*Феліксу стало в якийсь момент настільки комфортно знаходитись із Джинні, що він не розумів як жив до цього без такої чудової людини як Хван Хьонджин..... -Дякую,дякую тобі за все що ти зробив для мене... -*За що він дякує..?* -*За ліки.?* -Та на здоров'я іншим разом не забудь свій гаманець.. -Який гаманець... -*Стоп.. про що він каже?* -Лікс підвівся з ліжка і кріпко обійняв Хьонджина... -Чесно кажучи, в мене в житті ніколи не було такої людини як ти... Я...я... --На цьому моменті Лікс розплакався.. --Хван в цей час обійняв його у відповідь і ніжно гладив Фелікса.. -Все, добре не хвилюйся, я нікуди не дінусь, завжди буду поруч..). --За мить до сказаного, Хван зрозумів що в його житті теж не було такої для нього важливої людини, як Лікс... --Через хвилин 15, Фелікс заспокоївся.. -Вибач що поставив тебе в незручне положення..., я себе не стримав. -Нічого страшного, я відчуваю зараз те що й ти тому не стримуй себе, я завжди тебе вислухаю та пораджу тобі щось..) --На заплаканому лиці Феліска за мить з'явилася щира посмішка.))) -Тож,ходімо їсти.) -Добре вже йду.. --Вони їли дивлячись один одному у вічі, Хван дивився на заплакане лице Лікса і насолоджувався його натуральною красою.. А Лікс дивився На Хвана з думками *я що.... закохався в нього....?..* --Вони їли мовчки але з розуміючи ми очима..)