Часть 1
9 мая 2025 г., 12:36
Ідеш собі — все, наче завжди,
Дорога є, та сенсу — ні сліду.
Колись палав, будував світи,
А нині — тінь веде в безвихідь.
Дивишся вгору — бетон, не блакить,
Ні зір, ні знаку, все зникло навіки.
Навколо люди — та всі пусті,
Бо правду ховають, мов проказу дикі.
Там, де надія — багно та гниль,
Де друзі — тиша, глуха, як стіна.
Ми виросли в слові, та вийшли в пил,
І кожен наш день — це не суть, а війна.
Світ не спитає, чи важко тобі,
Не дасть опори, не скаже: «Терпи».
Тут виживає той, хто вже німий,
І правду кує собі сам із тюрми
