Навіть після смерті,у самій тьмі,до останнього погляду.

***

Ми тікали,завжди. Завжди були у тіні,але деякі люди нас знаходили,щоб ми виповнили їх замовлення. До цього було багато замовлень,але коли на нас почали полювати,коли вбили ж наміром.. ми почали ховатися. Мисливці,вони усюди,тепер і тут. «Прокинувшись у залі,де усі займалися писаниною,я одразу спізнало перші дні тут. Високі стелі,великі стовпи,що тримають стелю. Стіни були обмальвані,у рідні малюнки,єрогріфи. Я памьятпю як сюди прийшла,памьятпю чому сюди прийшла,якщо вже прийшла,то підти закиди не можна,чк клітка.» Р:-Єрідо,ти сьогодні знову не вчилася,а задрімала? Є:-Рємс,ти розумієш,мені якось не цікава ця писанина.. Закатавши очі,проговорила Єріда,перевела погляд на папір. Гадала там було написано достатньо,але бачивши,що написано лише три рядки,вона зрозуміла,що це потрібно трудитися,аби вчитель не помітив. Р:-Потрідна. вчитель шукає тебе,є якась новина. Є:- знову щось сумне? Ніяк замовлень. Р:-Єрідо..це про мисливців. Від цього слова,мені навіть прохолодно стало,але з силами,пішла за Рєймсом. Довга була дорога,здається,зараз ніби час став з цією новиною..що їм потрібно,невже дізналися? Коли вже прийшли,усі були такі,наче в них вкрали емоції,до останньої. Є:-І чого такі сумні? Що вже трапилось? Л:-Вони приїхали до нас,зайшли у наш храм. Попросили усіх зібрати,мені лячно.. Є:-Луїза,вони може просто перевіряють.. Л:-ні,коли ми гуляли..я загубила свою маску.. Є:-що заробила? Ти розумієш,зо тепер усіх перевіряти. Вони як змії. «Хоча хотілось,щоб просто перевірка. На світанку вони прийшли до нас. Спочатку зайшло троє,на вигляд вони були надто худими для мисливців,їх можна повалити з легкість. Потім зайшлов один,але вже більший,за ним прийшлов верховний. Був один він високий,такий що я думала не зможе увійти. Єрідо,тобі треба зібратися,до цього не змогли спіймати,і тепер не здіймають,ти нічого не робила. Прикривши очі і знову повернувши погляд до них,вони нарешті промовили.» М:-ми шукаємо деякий людей,в місті біля Каїра з'явилася хвороба. Тому нам потрібні люди. лікарі,та ті хто будуть писати,що ми скажемо. Тобто усі дослідження,усе. Усі повернули погляд на вчителя Девіда. Усі були у думках. Що за хвороба,та з віжки вона взялася. М:-ви розумієте. Усі гибнуть,тому коли ви прибудете,не їсти їжу яку даємо не ми. Не купувати одяг,взагалі нічого. Навіть воду. Р:-я лікар майбутній,знаю як допомагати,я хочу бути добровольцем. «Тільки він встав,я ледве змусити його подивитися на мене» Є:-Рєймс,ти розумієш,ти могилу риєш? Лише кинув погляд,але все ж таки його узяли… «та зо він таворе?» М:-зараз по одному,підходьте. Тільки я хотіла піти,мене першу визвали. М:-куди пішла,будеш перша. Є:- «ага,звичайно,так я й тікати буду,далеко сховалася,нащо мне брати» М:- ім’я,та хто ти. Є:-Єріда,пишу тут усе. Підтягнувши за руку до себе,мисливець лише прошепотів: М:-ти не одна з них? Та хто з мертвими спілкується,знаєш,а я впевнений,вони наробили цих справ. Через них ця хвороба. «Тільки почувши це,я що вже на казнь? Я не підписувала себе,лише хотіла піти. Та навіть не встигла прибрати руку,а це…я навіть не знаю як назвати. Просто поставив мітку на моїй руці,зо я їду.. кретин» Є:-ні,я просто не хочу їхати,де є великий процент моєї смерті. М:-тоді ти їдеш,але ви усі тут підозрілі на вбивства. Знаю як ви любите гуляти у ночі,щоб не бачив. «Тільки як підійшла,зразу накинувся,ну й шкаф,що він дозволяє,типу головний і все можна йому,пф. Та щоб сам ти був підозрілим.» Пішовши вже додому,я уляглася на ліжко,навіть спати не хотілось. Але треба збирати речі. Потрохи їх класти у сумки,дівчина узяла скрипку у руки,вийшовши на кришу,її душа хотіла грати. Може це остання гра? Від лиця Маркуса. -вже закінчили,можете йти відпочивати. Ми взяли кого треба. Вийшовши на вулицю з тої духоти,я лише чув цвіркунів. Ніякої суматохи,все спокійно тут.. але усі думки пропали з приводу скрипки. Я не розумів з віжки вона звучить. Що це і де. Подивився на той самий поверх,де грала дівчина. Скрипка звучала так ніжно у руках її. Дівчина з темним волоссям,як темрява. Навіть обличчя не зміг роздивитися. Мимо проходила дівчина,яку ми теж бачили. М:-вибач,як туди дістатися? Л:-оу.. туди тяжко дійти,туди не пролізете..напевно.. М:-що? Л:-вибачте,пане,зазналася. Як підписатися на другий поверх,вам повернути праворуч,там у кінці коридору буде як шафа,відкрийте її. «Ох,вона мене уб’є,та чи можу збрехати йому? Він би й шию скрутив.» «Єріда» Ці ноти,цей спокій,єдине що заспокоїти може. Та цей спокій перервав хтось..навіть голос не впізнала. М:-а не час такий,що у кімнаті вже потібно сидіти? Побачивши його,й гра зупинилася. Є:-а тут заборонено грати? Ви наче тут перший раз. Не бачила ніколи тут. М:-ти не відволікайся,я хотів сказати,як усім до цього. Завтра у самій ранній порі біла вашого храму. Їдемо,ти надто швидко утікала. Він надто близько підійшов,що йому треба? Я могла б і від Луїзи дізнатися. Є:- пане маркусе,я не розумію,я не хочу їхати,а мене туди тягнуть усі руки. М:-нам потрібно багато людей. Можеш не думати о смерті. Якщо нічого не зробиш,будеш жити. Твоє ім’я? Як звертатися? «Він зо,завіси головою вдарився,нащо ім’я? Ну не скажу ж я йому справжнє.» Є:-мене звуть,Єр…Єліна. «Так брехня починається з початку самого,у зо я втручаюсь» М:-не забудь,завтра якщо не явишся,прийду сам. Пішовши геть,він такий погляд кинув, наче я його порізала. Хоча ти б заслуговував.. та що вже робити,треба їхати. Кажуть там багато заказам може бути. Може дійсно хтось захоче,щоб ми дізналися якусь причину смерті і поговорити з мертвецем. А якщо він буде вже в руках Анубіса? Чи можна зв’язатися? Треба у ранці буде спитати у Девіда.