Глава 1 Запрошення у школу суперсил
24 июня 2025 г., 19:53
Я прокинулася рано-вранці, ще до того, як сонце почало повністю освітлювати мою кімнату. Відразу помітила на столі поштoвий конверт із дивним знаком — емблемою Школи Вищих Сил.
Серце забилося швидше від несподіванки і хвилювання. Обережно взяла конверт і відкрила його. Усередині була листівка з витонченим текстом:
> «Вітаємо! Ти отримала ексклюзивне запрошення до Школи Вищих Сил — місця, де відкриваються справжні здібності і навчають керувати магією.
Перший збір відбудеться через три дні у парку «Срібний Дуб» о 17:00. Будь вчасно!»
Я відчула, як серце почало шалено битися, адже це означало початок нової пригоди. Негайно написала повідомлення Іллі, Мар’яні, Ані, Сімі, Шеві і Насті — усім, хто був мені близький і важливий.
Ілля і його молодший брат Макар теж отримали свої запрошення — Макар живе з Іллею і теж був дуже схвильований.
Окремо жив Кіріл, однокласник Макара, який також знайшов своє запрошення і з нетерпінням очікував зустрічі з нами.
Через три дні ми всі зібралися під розлогим дубом у парку «Срібний Дуб». Один за одним приходили друзі, ділилися своїми думками, хвилюваннями і відкривали конверти.
Макар і Кіріл приєдналися останніми, і я одразу відчула, що команда стала сильнішою.
— Тепер нас дев’ятеро, — сказала я, дивлячись на всіх, — і це лише початок нашої нової пригоди.
Під вечірнім небом, коли перші зірки почали мерехтіти, ми відчули — попереду на нас чекає щось неймовірне.Всі кивнули.
Ми були готові.Ми сиділи у тіні старого дуба. Поруч шелестіло листя, десь далеко хтось грався з собакою, але наш світ у той момент був зовсім інший — окремий. Особливий.
— Ну і що тепер? — першою порушила тишу Аня. — У листівці лише час і місце, але ж нічого конкретного.
— Можливо, це перевірка? — припустив Шева, опершись спиною об стовбур дерева. — Може, хтось стежить за нами, щоб зрозуміти, чи ми справді прийдемо.
Ілля кивнув: — Логічно. Але дивно, що ми нічого не чули про цю школу раніше.
Я мовчки оглядала друзів. У кожному з них світилась цікавість, але й трохи тривоги. Навіть Настя, яка зазвичай трималася спокійно, постійно крутила листівку в руках.
Поряд сиділи Макар і Кіріл — трохи осторонь, але з уважними очима. Вони ще не були з нами довго, але вже ніби стали частиною чогось більшого.
— Це не просто запрошення, — нарешті сказала я. — Це вибір. Нас хтось обрав. І якщо ми вже тут, значить — недарма.
Всі замовкли. У цій тиші було щось справжнє, глибоке.
Раптом повітря навколо трохи змінилося. Наче стало густішим, теплішим. Із-за стовбура дуба виступила постать — висока, у довгому сріблястому плащі. Її поява була настільки несподіваною, що ніхто не встиг навіть злякатися.
— Вітаю, обрані, — пролунав спокійний голос. — Ви зробили перший правильний крок.
Ми всі підвелися. Макар навіть здригнувся. Незнайомець повільно підійшов ближче, обвів нас поглядом.
— Моє ім’я — Арріс. Я один з викладачів Школи Вищих Сил. І я тут, щоб переконатися: ви — ті, кого ми шукали.
— А що далі? — спитала Сіма.
— Далі… — Арріс усміхнувся загадково. — Справжнє навчання. Якщо, звісно, ви готові.
Я зустрілася з поглядом Іллі. Він кивнув. Ми всі кивнули.
Ми були готові.
