Часть 13
15 июля 2025 г., 02:21
Когда Даня зашел в квартиру Вали и увидел записку он упал на пол в слезах. Вот такой вот он ранимый человек.
—Ти мене вбиваєш ти мене не кохаєш І немає в тебе серця.
—Бляха шо ти несеш дебіл в тебе шок чи аутизм?
—Все разом. А тепер питання… ЯК ТИ МІГ ТАК ПОСТУПИТИ ЗІ МНОЮ?! Хоча б мене за компанію позвав би..
Валя не ответил и просто сфоткал и выкинул записку.
Прошла неделя. Даня провел её у Вали, но стал как то странно себя вести. Никуда не пускал Валю без себя, боялся оставлять его одного. Это все было странно но Валя старался не предавать этому сильного значения так как понимал что у Дани стресс после его поступка.
Валя лежал на диване , как Даня в третий раз за день спросил:
—Тобі точно не хочеться кудись піти? Просто провітритись? Але зі мною. Я теж піду.
—Та я в туалет хочу, Даня, не в Нідерланди. Відпусти.
—Добре... я просто... просто хочу знати що ти в безпеці.
Валя посмотрел на него. У Дани были красные глаза — либо он опять не спал, либо опять плакал. Хотя может и то и то. Было чувство, как будто их роли поменялись: теперь Валя — тот, кто должен спасать Даню.
—Даня, я живий. Я не піду під наступний потяг. Не через тебе. І не через себе теж. Ну досить. Вже минуло.
—Але ж ти... ТИ ВЖЕ ЛІГ ПІД ПОТЯГ! — сорвался Даня . — І нічого, що я ледь серце не залишив на тих рельсах?!
—Даня...
—НІ, ТИ ПОСЛУХАЙ. Я ТЕБЕ НЕ ПРОСТО ЛЮБЛЮ. Я ТЕБЕ НЕСУ ВСЕРЕДИНІ. А ТИ МЕНІ ЗАЛИШИВ ЗАПИСКУ І КРОВ НА ПАПЕРІ. ЩО ЦЕ, КІНО?
—Ти думаєш, я тоді думав про кіно? Я не думав ні про що.
