НЕ КОТОРЫЕ ГЛАВЫ БУДУТ ОТ ЛИЦА ВАЛИ!
Я проснулся среди ночи. Даня дышал мне в шею — тепло и тихо. Он прижимался ко мне, как будто пытался спрятаться. Я провел пальцами по его руке — тонкой, почти трясущейся. Уже неделя прошла, а он всё еще боялся оставлять меня одного, как будто я был хрустальным. Может, и был. Но теперь это начинало пугать меня самого. Я осторожно поднялся с кровати, чтобы не разбудить его, и вышел на кухню. Хотел налить себе воды, но заметил, что телефон на столе мигал — кто-то звонил. Номер незнакомый. Я не успел взять — звонок сбросился, но через пару секунд пришло сообщение. «Тобі краще знати правду. Даня не такий, як ти думаєш.» Сердце стукнуло как-то иначе. Я ответил: —Що за хєрня? Хто це? «Аріна. І мені треба з тобою поговорити. Без нього.» Я замер. Почему она пишет мне в два ночи? Я не ответил. Просто заблокировал номер. Но спустя минуту — новый звонок. Другой номер. Я не выдержал и ответил. —Шо ти хочеш, Аріна? —Валя, мені шкода, що так виходить, але… я вагітна. Від Дані. Тишина. Голова будто отключилась. Я даже не сразу понял, что сжал стакан так сильно, что он треснул. По пальцам потекла кровь. —Шо?! —Я не хотіла цього казати, але ти маєш знати. Він просто боїться признатись. І… я думала, він тебе вже залишив. Я отключился. Просто положил телефон на стол, сел на пол и уставился в стену. Меня накрыла волна тошноты. Он не мог… он не мог. Это ж Даня. Мой Даня. Через пару минут я услышал шаги. Он проснулся. —Валь? Ти де? Я не ответил. Он зашел на кухню, увидел меня и кровь на руке. —Ти знову…? —Хтось тобі писав сьогодні? — перебил я. Холодно. —Ні… Я спав. Чого ти питаєш? —Аріна. Вона сказала, що ти зробив їй дитину. Он замер. Глаза расширились, будто я в него выстрелил. —Що?! Ти серйозно? Вона сказала ТАКЕ?! Он резко подбежал и взял меня за плечи. —Та вона божевільна! Я не торкався її з того часу, як зрозумів, що мені потрібен лише ти. Вона просто… це брехня, Валя! Я смотрел ему в глаза. Ни одного признака лжи. Ни дрожи в голосе, ни отведенного взгляда. Я всё понял. —Валя… ти ж мені віриш, правда? —Так. Але тепер… вона перейшла межу. Я поднялся. —Я зроблю те, що мав зробити давно. —Що саме?.. Я подошел к окну, глянул на ночной город и усмехнулся. —Подзвоню мамі. І скажу всю правду.Часть 17
15 июля 2025 г., 02:30