Звинувачення що чуть не погубило мене...

**8:00** Світлий ранок. Пташки співають, коти кричать — нічого незвичного. Пиковий король повільно прокидається та тре очі. П — Бля… заїбало*Схмурившись*Скільки можна? Не дають нормально поспати. Він пішов вмиватися: помив голову, зробив усі ранкові процедури і вийшов на кухню. (Якщо що, він живе один.) Підійшов до кавомашини, заварив каву і сів за стіл. Настрій був фіговий, але сьогодні доведеться їхати до клонів — обіцяв же, що зробить. **12:00** Пиковий король уже позалипав у соцмережах, випив каву і помив кружку. П — Так… треба подзвонити Вару. #Розмова# П — Здоров! В — Ооо, хто ж це до мене подзвонив? Сам Пиковий король, неочікувано! П — Вару! В — Ой, все, не репетуй. Що хотів? П — Коли мені приїжджати? В — А ти за це… сорі, забув сказати. Ну приїжджай в шосту, залишишся з ночівлею, ок? П — Ммм, ладно. В — А точно… кстати, сьогодні приїде Джокер*Усміхаючись* Знаю, що ви не дуже ладите, але хз… придупридив, він теж залишиться з ночівлею. П — … В — Ну що, замовчав? П — Ладно, давай, пока… В — Щоб ти здох! Удачи, хахахаха! Пик скинув дзвінок і сів у ступорі. П — Джокер… Джокер… Джокер… Може, не їхати, але всі подумають, що я злякався його… Ех… --- **17:00** Пик виїхав на мотоциклі до дому клонів. **18:00** Він приїхав, поставив мотоцикл у гараж, зайшов у дім, роззувся і зняв куртку. Підійшов до дзеркала, поправив волосся і пішов на кухню. І там побачив… Продовження слідує. ---