Кривава ніч

-Віднині й надалі тебе знатимуть, як Ночехвосту! Кішка аж під стрибнула від щастя. Її тільки-що висвятили у воячку! Вогнезір зістрибнув с Високого Виступу й поклав підборіддя на голову воячці. Ночехвоста лизнула плече провідника. -Сьогодні ти будеш чатувати табір усю ніч не кажучи ні слова. Кицька кивнула та побігла до вояцького кубла, де знайшла Синьооку та Гострокігтя. -Я тепер воячка!- тріумфально оголосила Ночехвоста. -Ой! Вітаю!- дружньо сказала Синьоока. Кішка, з рудим, як вогонь, хутро та синіми очима, була найкращою подругою Ночехвостої. -Вітаю!- вигукнув смугастий, коричневий кіт з зеленими очима. Це був Гострокіготь, найкращій друг Ночехвостої. -А ти не повинна бути на чатуванні, воячко?- запитала Синьоока. Чорна кішка смикнула вусами й вибігла з кубла у напрямку теренового тунелю. Зупинившись на вході у табір, воячка заходилася винюхувати чужі запахи чи інші небезпеки, але все було чисто. *** Ночехвоста зайшла до табору. Тільки-но вийшов досвітній патруль і чатування кішки закінчилося. Підійшовши до кагату свіжини, воячка помітила Синьооку, що снідала зі своїми батьками, Ожинокігтем, масивний смугастий кіт з бурштиновими очима, що був воєводою Громового Клану, та Вивіркострибкою, рудою кицькою із зеленими очима. Ночехвоста взяла собі товстенького дрозда й теж почала снідати. На чатуванні вона дуже зголодніла. Їла вона сама, бо Гострокіготь пішов у досвітні патруль, а Синьоока одразу, як поснідала пішла на полювання з Косариконогом та Папоротехмаркою. Закінчивши їсти воячка пішла до кубла Листоплесої, медикішки Громового Клану. -Листоплесо? Тобі не потрібна якась допомога?- запитала чорна кішка увійшовши до кубла. -Ой, привіт, Ночехвосто. Ні, не потрібна, а чого питаєш?- відповіла медикішка -Просто я не йду в ніякий патруль, а лежати байдикувати не хочу. -Можеш віднести трохи свіжини старійшинам, але краще запитай у Вогнезора. Вогнезір був батьком Листоплесої та її сестри, Вивіркострібки. Ночехвоста вийшла на терен і взяла трохи свіжини для старійшин. Зайшовши у кубло воячка побачила Золотоквітку, Мишошубку та Довгохвоста. Наймолодшим з старішин був Довгохвіст. Він міг би ще довго бути вояком, але внаслідок травми він втратив зір. Ночехвоста поклала свіжину й пішла до Високого Виступу. Як тільки вона вийшла з кубла старійшин, побачила, як граються новаки. Березолап, Буболап, Ліщинолапка та Мишолап уявляли, що вони з різних кланів та намагалися перемогти одне одного. Хотіла би я мали новака. Але воячка відкинула ці думки бо знала, що занадто молода щоб когось навчати. Підійшовши до Високого Виступу Ночехвоста нявкнула до Вогнезора, що сидів біля кагату свіжини з Піскоштормою, його партнеркою та мамою Листоплесої й Вивіркострибки. -Вогнезоре? Є якась робота для мене?- кішка винувато посміхнулася. -Ночехвосто! Ти саме вчасно. Прикордонний патруль помітив, що Вітряний патруль давно не був на кордоні з Громовим Кланом. Хотів би перевірити Однозора ти чи все у нього гаразд. Ти підеш до Вітряного Табору разом з Білоніжкою. Білоніжка! Вона, як кістка в горлі Ночехвостої. Вони зовсім різні. -Білоніжко! Йди сюди,- гукнув білу кішку Вогнезір. Воячка проігнорувала Ночехвосту та підійшла до провідника. -Так, Вогнезоре? -Ти підеш до Вітряного Клану з Новехвостою. Білоніжка смикнула вухами й пильно подивилася на чорну воячку. -Добре, Вогнезоре,- без емоцій відповіла кішка. Через пару митей воячки вже вийшли з табору та пішли до струмка, що був кордоном з Вітряним Кланом. Йшли вони мовчки до того, як перейшли кордон по скокам*. Ночехвоста побачила мишу, яка бігла на неї та інстинктивно вхопила її за хвіст, але згадавши, що на чужій території вже збиралася відпустити здобич, як її штовхнула Білоніжка й миша втікла. -Ми на Вітряній території! Не можна забирати їхню здобич,- уїдливо нявкнула біля кішка. -Я знаю,- спокійно відповіла чорна воячка, -я як раз хотіла її відпустити. -Ага, звичайно. Я бачила, як ти облизувалася на неї. -Я?! Я ніколи не порушувала й не порушу правильник! -Може Вогнезір знадто добрий для того, щоб визнати, що волоцюги ніколи не зможуть стати вояками. Ночехвосту це коментар проколов, як гострі кігті. Так, вона не була народжена у Клані. Вона народилася волоцюгої та Двоноги ще кошеням забрали їх від мами, яку вона вже й не пом'ятала. У 6 повень вони привехли її на озеро, де вона від них втікла та зустріла Гострокігтя, який відвів її до Громового Клану. Але ніхто з Клану чи, можливо, у цілому лісі не сумнівався в тому, що вона шляхетна воячка. Окрім Білоніжки. -Те, що я народилася не у Клані не означає те, що я не можу навчитися жити у ньому! -Мріяти легко. -Але ж твій батько народився кицюнею, - намагаючись піднадити посестру забрати свої слова назад просичала Ночехвоста. -Кицюнею, а не волоцюгою. -А про Маргаритку ти забула? Маргаритка була кішкою з конярки, що на деякий час жила у Громовому Клані. Кремова кішка пішла після того, як її кошенята стали новаками. -Вона так і не змогла стати воячкою! Маргаритка пішла. У Ночехвостої закінчилися аргументи та й вона не дуже хотіла продовжувати цю сварку. Вона пройшла повз Білоніжку залишивши останнє слово за нею. (*Камінці, через які можна перестрибнути струмок). Дійшовши до Вітряного табору у ніс чорної воячки вдарив міцний запах страху та хвороби. Ночехвоста зупинила посестру. -Давай не будемо заходи, краще покликати Однозора сюди. Боюся, що якщо зайдемо, то можемо заразитися якимось невідомим кашлюком. Білоніжка вже відкрила рота щоб заперечити, але, обдумавши ситуацію, нічого не сказала. -Однозоре, ти тут?- гукнула вітряного провідника чорна воячка. Ніхто не звернув увагу на неї й тільки Короморд бігав тереном із травами в зубах. Кіт виглянув з кубла провідника, то був Однозір. Побачивши громових воячок, він побіг до виходу с табору та коли він зупинився біля кішок Ночехвоста помітила, який втомлений вигляд мав вітряний провідник. -Ви від Вогнезора, так?- з іронією запитав кіт. -Так.. Він помітив, що вітряний патруль давно не проходив біля кордону з Громовим Кланом,- відповіла кому Білоніжка. -Я не можу вирядити патрули тому-що майже всі вітряні коти хворі! Чорна воячка розуміла чому Однозір розказав їм. Не було сенсу це ховати бо запах хвороби бив у ніс. -Чим вони хворі?- запитала Ночехвоста. -Не знаю.. Короморд теж не знає! Громові кішки з сумом подивилися на Вітряний табір. Усі коти кашляли, а вітряний медикіт досі бігав тереном з травами. -Ми спитаємо у Листоплесої про цю хворобу, але нам потрібні симптоми,- нявкнула чорна воячка. -Це схоже на якийсь кашлюк, але ми не знаємо який! Короморд думає що це невідомий кашлюк, але не знає, як його лікувати. Він дає хворим котячу м'яту. -Добре, Однозоре, ми донесемо твої слова до Листоплесої, - нявкнула Ночехвоста і, махнувши хвостом Білоніжці, щоб та слідувала за нею, побігла до кордону з Громовим Кланом.