Величне століття. Шовкова никта долі.

Головні герої Луна 14 років Активна, хитра, весела, сексуальна. Вміє грати на нервах та на лірі. Добре знає турецьку та італійську. Любить в’язати. Ізабелла(Гюльфем) 16 років Спокійна, скромна, ніжна. Вміє грати на флейті. Знає німецьку і трохи турецьку. Вміє кататися на конях і любить співати. Джихангір 15 років Спокійний, начитанний. Любить читати та час від часу малює в саду. Володіє багатьма мовами. Мехмед 17 років Серйозний, кмітливий, мужній. Любить кататися на конях. Знає німецьку, іспанську. Вчить французьку Головні герої Франція Був звичайний ранок 1530 року. Батьки пішли на базар, я прокинулась коли вони були вже там. Тим часом моя молодша сестра Луна ще спала. Я вийшла на вулицю, побачила цю красу. Світило сонечко, щебетали пташки. Все було чудово.Була неділя і ми мали з сетрою піти в церкву на службу, тому я пішла її будити, тому що знаючи свою сестру Луну вона сама не встане. -Луна, добрий ранок. Вставай давай, службу проспиш.- Мовила я. Нащо я нагадала про службу? Не знаю головне щоб ця макака щвидше встала. -Ну дай ще пару хвилин...- Мовила сонно Луна. -Якщо ти не встанеш будеш без сніданку. -Добре, встаю... Ми поснідали пішли в церву, слухали але раптом...Бабах! один, другий. Потім до на влітає чоловік і голосно каже “ТУРКИ, ВОНИ ТУТ...” і після ціх слів його вбили... Всі злякались, я намагаласся заспокоїти сестру. Потім до нас підійшов турок, я закрила собою сестру. І він промовив.. -İkiniz de beni takip edin, hiç soru sormayın. (Ви двоє, за мною, без зайвих питань.) В нас не було вибору тому ми пішли за ним. Він завів нас в корабель, там були інші жінки. (від обличчя Луни) -Bizi nereye götürüyorsun? Sen kimsin? Bizden neye ihtiyacın var?! (Куди ви нас везете? Хто ви такі? Що вам потрібно від нас?!)-Мовила я. Я подивилася на сестру і промовила. -Все буде добре, не хвилюйся вони нас не торкнуться. Bizi nereye götürüyorsun? (Куди ви нас везете?) - Türkiye'ye Süleyman Sarayı'na (У Турцію. В палац Султана Сулеймана)- Відповів пірат. -Bize dokunmayacaksın, değil mi? (Ви ж нас не торкнетеся?) Пірат наблизився до Ізабелли так провів пальцем по її обличчю та усміхнувся так, що все стало зрозуміло без слів. -Kız kardeşime dokunma! Aksi takdirde benimle uğraşmak zorunda kalacaksın! Beni anladın mı aptal!? (Не чіпай мою сестру! Інакше будеш мати справу зі мною! Зрозумів мене недоумок!? Він подивився на мене і похитав голову в знак не згоди. Пірат переключився на мене. Його очі були наче в пітьмі у якої бігав вогонь і бажання, але яке саме бажання? Цей чоловік наблизився до мене його рука лягла мені на шию. він жав мою шию даючи знак щоб я притиснула язика за зубами, але я не мовчала. -Benimle ne istersen yap, ama kız kardeşime dokunmaya cüret etme.( Зі мною роби ,що хоч, але не смій чіпати мою сестру.) Він посміхнувся і вдарив мене по обличчю -Bana söylemeye cesaretin yok mu, küçük aptal (Не смій мені приказувати, мала дурепа) Ізабела яка спостерігала за цим всим хотіла мені допомогти і прибрати кров з моєї губи, але її руки були звʼязані.-NE YAPIYORSUN?! (ТИ ЩО РОБИШ?!)-Мовила вона. -Ve tırmanmıyorsunuz. (А ти не лізь) -Orada olacağım! O benim kız kardeşim. (Як раз таки буду! Вона моя сестра.) Пірат надягнув мені та Ізабеллі на голову мішок. Повітря ставало менше, і було дуже гаряче тому, що на вулиці було літо, а мішки були плетенні і в них було важко дихати. Через пару хвилин ми втратили свідомість. Глава 2. Гарем Пройшло 2 дні Луну та Ізабеллу взяли під руки і силою вишвирнули з корабля як і інших дівчат. Всіх посадили у великий віз та повезли на базар. Дівчата як всі поставила в ряд та продавали наче речі. В кожної була табличка з іменем. Продавили їх по 30-50 акче. В залежності від краси дівчат. Через деякий час підійшов Сюмбюль Ага і купив Луну, Ізабеллу та ще пару дівчат. Коли вони приїхали пішли до Хюррем Султан. -Sultan, *поклонився* İşte kızlar, bugün buraya getirildiler(ось дівчата вони сьогодні прибули).-Мовив Сюмбюль. -Tamam, teşekkürler Symbyul, gidebilirsin (Дякую Сюмбюлю можеш ідти) . -Sultana itaat ediyorum (Слухаюсь султано)- Сюмбюль поклонився і пішов. -Так, слухайте уважно, завтра ви підете танцювати для шехзаде Мехмеда. Тому ідіть в гарем і готуйтесь, а Луна і Ізабелла залишиться. Дівчата пішли, і в покоях залишились Ізабелла і Луна. -Скільки вам років, звідки ви? -Мені 14 Ізабеллі 16. -Добре, тоді Луно ти не будеш танцювати для Мехмеда. -Але чому, султано? Чому інші будуть а я ні? -У вас з Мехмедом велика різниця у віку тому ти будеш служити мені. А тепер іди скажи Нігяр калфі щоб розказала тобі про твої обов’язки. Можете ідти. Дівчата поклонилися і пішли в гарем. Вони повечеряли, переодягнулись і лягли спати. На ранок вони поснідали і пішли на урок музики, Луна грала на лірі, а Ізабелла на флейті. Урок підбігав до кінця і всі вже збиралися ідти. -Калфа, можно я ще залишусь, хочу ще пограти на флейті. -Добре Хатун, але не довго-після цих слів вона пішла. Через деякий час, коли Ізабелла все ще грала повз дверей проходив сам Шехзаде Мехмед. Він почув цю мелодію, але лиця Ізабелли не було видно. -Шехзаде, все добре? -мовив слуга Мехмеда Тиша...Лише звуки флейти. -Шехзаде?-мовив ще раз слуга, але трошки голосніше. Тільки тоді Шехзаде відволікся. -Так, ідемо-але думками він ще був з тією незнайомкою. До кінця дня він не міг про неї забути. Мучився від думок хто вона, як її звати. Але коли він прийшов в свої покої і присів відпочити до нього прийшов слуга в сказав що його улюблериця Нурбахар вагітна. Шехзаде звісно був радий, але йому було тоді не до цього… Настав вечір. Почався танець, грала музика. Світили свічки, у Шехзаде були на столі різні смаколики, фрукти. Ізабелла танцювала дуже красиво, плавно, ніжно, вишукано, шехзаде не міг відвести від неї очей. І у нього зʼявилась думка що та незнайомка це і є Ізаблелла. Тому на кінець танцю він кинув їй фіолетовий платок. Всі припинили танцювати, і опустили голови. -Ви всі можете йти. -Промовив Мехмед Він покликав Сюмбюль Агу. -Сюмбюль, на завтра приготуй мені оту дівчину -Ви маєте на увазі Ізабеллу? -Так, саме вона. Сюмбюль поклонився і вийшов із покоїв. Та направився до гарему де були всі рабині. -Дівчата, припинили шуміти! Вже пізно лягайте спати. Промовив суворим голосом Ага. -Ну як сестро?-запитала Луна -Та нічого такого, просто потаньцювали і все, а ти як? —А комусь дали славнозвісний фіолетовий платок? Я нормально ось сиділа вишивала рушник. Ізабелла дістала зза спини той самий платок -О, Господи! Я не вірю своїм очам! Вщіпніть мене. -Тихо, а то ще насварять.-Дівчата! Швидко всі спати!-Мовила калфа. Луна та Ізабелла на радісній ноті лягли в свої ліжка та заснули. Ніч пройшла дуже швидко не встигнеш зімкнути очі як час вставати і прицювати. Крик головної калфи Нігяр. -Дівчата, прокидаємося час приступати до роботи! Швидко всі встали! Всі встала хоч і не хотіли. Луна встала з ліжка одягнулась та пішла до покоїв Хюрем Султан. Саме їй і прислужувала Луна. Тим часом Ізабелла ще лижала в ліжку, але після того як Калфа пригрозила, що покличе Сюмбюля то відразу встала. (від обличчя Луни) Вона та ще деякі дівчата швидко встали з ліжок, одягнулися і рощійшлися всі по різним покоям в яких вони служили. Я була в покоях Хюрем султан допомагала обрати прикраси до сукні. Як тут двері відчинилися на порозі стояв її молодший син Джихангір. Я встала та поклонилася. Поклала скриню з прикрасами та вийшла із покоїв.Я стояла біля дверей і чекала коли мене позвуть. Але тут я відчуваю, що на хтось поклав мені руки на запʼястя і потягнув за собою. Мене прижали до стінки та затулили рукою рот щоб я не видавали жодного звуку. -Ти…це твоя сестра отримала фіолетовий платок?! Відповідай?! -А тобі яке діло до того?! Що так хотіла на ніч до шехзаде?! Не торкайся мене інакше -Що інакше?! На коридорі стояв столик на якому була ваза з водою. Моя рука з легкістю туди стала. Я взяла вазу, вилляла воду і вдарила її по голові і швидко втекла до покоїв султани. Коли я підійшла до покоїв з них вийшов Шехзаде. Я опустила голову і поклонилася. Він звернув увагу на мене, тому що я була сама молодша в гаремі, але він не знав що я сестра тої дівчини якій Шехзаде Мехмед дав фіолетовий платок. Мій кутик губ легенько піднявся і це помітив Джихангір. Він подивився на мене тоді розвернувся і пішов в свої покої. Я зайшла до Хюрем Султан. За цей час вона обрала прикраси, а я їй допомогла їх одягнути. Після чого вона направилася до гарему.-Нігярь Калфа, підійди-Мовила Хюррем Султан -*поклонилась* Слухаю, султано -Я влаштовую сьогодні свято. Улюблениця Шехзаде Мехмеда вагітна, дасть Аллах вона народить шехзаде -Амінь, слухаю, зараз же скажу їм цю радісну звістку. *Султана пішла* -Дівчата! Слухайте уважно улюблениця Шехзаде вагітна. В честь цього Султана влаштовує свято! Тому давайте прибирайте все тут! Ізабелла підійшла до Нігярь Калфи -Калфа, хотіла спитати, у мене фіолетовий платок, мені діти сьогодні до Шехзаде? -Звісно, тому іди готуйся -Добре. Мене відправила на кухню щоб я передала, що треба приготувати Шекері-азі. -Шекера-ага! Сьогодні свято в гаремі треба приготувати щербет, лукум і ще багато іншого. -В нас в гаремі давно не було свят. А яка подія? В честь чого свято? -Говорять,що фаворитка Шехзаде вагітна. -О, Аллах! Дай здоровʼя дитині та її мамі. -Амінь Я вийшла з кухні та пішла до гарему. Коли я прийшла то чула, що хтось свариться. Коли підійшла ближче то побачила калфу і ту дівчину якій я на голову вилялла вода та вдарила по голові вазою. Коли я зайшла в сам гарем то тихенько прослизнула в товпу людей щоб мене на бачили. -Хто та дівчина, що вдарила тебе по голові?-Запитала калфа -Це була Луна!-Викрикнула постраждала. -Де зараз Луна?!-Запитала калфа злим голосом. Було зрозуміло , що її не подобається ця вся ситуація. Зейнеп вхопилася в мій запʼясток і витягнула мене в центр. -Це ти вдарила ?-Запитала калфа -А якщо і так, то що з того?! Вона перша до мене причепилася. Прижала мене до стіни та й рукою закрила мені рота, тай ще до того всього допит мені влаштувала! -Це правда Нурбахар? -Ні, вона говорить не правду! -Якщо ти будеш нас обманювати ,то це закінчиться погано саме для тебе. Нурбахар почала плакати. Потім до дівчат підійшла Ізабелла. -Калфа, що трапилось? -О, Ізабелла твоя сестра вдарила улюбленницю шехзаде!-відповіла калфа. *Нурабахар подивилася на Ізабеллу* -Це ти! Це тобі шехзаде дав платок! Це ти танцювала! Нурбахар схватила Ізабеллу за шию і хотіла задушити, але в той час повз гарему проходив сам Шехзаде Мехмед. Нурбахар як тільки його побачила відразу же відпустила Ізабеллу і схилила голову. -Нурбахар! Що трапилось? Що ти робиш?-суворо промовив Шехзаде. -Шехзаде..я... її сестра мене вдарила! В..вона має за неї відповідати. -виправдовувалась Нурбахар. -Що ти сказала, дурепо?! Я ніколо, ні заявках обставин не буде вибачатися та відповідати за свої дії! - Люто крикнула Луна. Ізабелла підійшла до шехзаде все ще схилив голову. -Шехзаде, прошу пробачте мою сестру. -Ізабелло, не хвилюйся іди гготуйся. Ізабеллла поклонилася і пішла готуватися. -Тихо! замовкніть, всі забутье про цю ситуацію, а ти Нурбахар, за мною. Нурбахан прямувала за Шехзаде. Вони зупинилися біля покоїв Мехмеда. Різкий рух його руки сказав більше, ніж слова. Ляпас відгукнувся пекучим болем на її щоці. Він повернувся та попрямував в свої покої. Підготовка до святкування тривала. Всю їжу несли в гарем та ставили на столи. В гаремі грала музика. Дівчата танцювали. Хюрем Султана дивилася і не могла натішитися, але вона просто не знала про ситуацію з вазою та ляпас Шехзаде, але будучи відвертим ніхто не знав про ляпас. Ніхто не замітив відсутність Ізабелли, але її Луна знала про те, що її сестра зараз в покоях Шехзаде, тому що вчора він дав їй платок. Всі танцювали і веселилися. Луна отримувала задоволення від танців. Вона відводила душу і викладалася на повну.Тим часом у Шехзаде і Ізабелли все також було прекрасно. ( в той час вони спілкувались німецькою бо Ізабелла ще не знала турецької) -Боже, ти неймовірна.- з посмішкою промовив Шехзаде. -Дякую) Я не думала що колись зустріну таку людину як ви шехзаде). Шехзаде, дозвольте я дещо у вас спитаю? -Так кажи, я слухаю тебе. -Нурбахар хто вона така чому вона так до мене ставиться? Я щось не так зробила? Чому вон зла на мене? -Ти ні вчому не винна, просто вона сьогодні не в гуморі. Але давай більше про неї не говорити, добре? -Твоє слово для мене закон, шехзаде) Танці закінчились, музика затихла вже потрібно було лягати спати тому, всі розійшлися переодягатися і лягли спати. Глава 3 Пройшло 5 місяці. Хюрем Султан дозволила мені сьогодні трохи відпочити, тому я вирішала піти в сад і там вишивати рушник. Вишиваючи я наспівувала колискові на французькою, яку нам з сестрою співала мама на ніч. Я настільки була замріяна, що навіть не помітила як за мною спостерігали Мехмед і Джихангір. -ти знаєш її?-Запитав Джихангір -Я знаю, що вона служить нашій мамі та молодша сестра Ізабелли…з цим дівчиськом багато проблем. Відповів Мехмед -Чому багато проблем?На вигляд мила дівчина, що з нею не так? -Вона вилела воду на голову і стукнула вазою по голові Нурбахан. -Правда? -Правда, брате… вона сказала, що зробила це тільки із-за того,що відстоювала себе і свою сестру. Але знаєш її сестра Ізабелла гарна і добра дівчина. Вона мені подобається. -А як же Нурбахар? -Ми з нею посварилися, вона просто почала перегинати палицю. Треба було її опустити на землю, бо потім буде боляче падати… А ти брате, обрав собі дівчину? -ще ні,але по настрою мами вона вже когось знайшла. Я, навіть, боюсь вже уявити, хто вона… Я довишила рушник, встала з диванчику, я і пішла до гарему. Коли я йшла, то нікого не бачила і дуже цьому була рада, тому що я не люблю, щоб хоть підслуховував, як я наспівую. Але моє щастя тривала не довго. Мені на зустріч йшла Нурбахар. -Я бачу ти й твоя сестра спокійно й добре живете? -Знову ти, тобі не набридло чіплятися до нас? -Я не відстану від тебе поки ти звідси не поїдеш або поки тебе та Ізабеллу не стратять. -Я тебе прошу заспокой, тому що одного дня дограєшся і будуть проблеми. І не чіпай мене та Ізабеллу, бо я навіть не подивлюся на твоє положення і вдарю так, що побачиш самого Аллаха. Зрозуміла?! Нурбанах фиркнула та пішла далі. Я плюнула її в спину та направилися в сторону гарему. В гаремі всі говорили, займалися своїми справами. Головна калфа Нігяр розмовляла з Сюмбюлем та Гюль агой. А Ізабелли не було, я почала хвилюватися, але спочатку вирішила запитати у каліки можливо вона знає де сестра. -Калфа, ти не знаєш де Ізабелла? -Вона гуляє в саду разом з Мехмедом. -Добре, дякую. Тим часом Ізабелла з Мехмедом гуляли по саду тримаючись за руки. Та розмовляючи про різні теми. -Мехмеде? -Так Белло, слухаю -Давай покатаємось на конях, будь ласка... -Ну хіба я можу тобі відмовити, але нехай спочатку приготують коня якого ти вибереш. Пішли. Вони відправились до конюшні. Там було багато красивих коней. Їх зустрів Рустем Ага. -*поклонився* Вітаю, Шехзаде. -Доброго дня Рустеме, ми хочемо покататися верхи тому підготуй нам коней. Поки вони розмовляли Ізабелла вже вибрала собі коня. -Цей, Мехмеде можно цього? -Звісно моя люба. -Мехмед повернувся до Рустема.- Рустеме, підготуй цього білого коня і мого -Слухаюсь, Шехзаде. Поки Рустем готував коней Ізабелла та Мехмед присіли на диванчик. -Ізабелло, через декілька днів я їду в Санджак. -Я ж поїду з тобою? -Так, тому після того як ми покатаємось на конах, ти підеш збирати свої речі.Тим часом Джихангір написав лист для красуні яку сьогодні бачив у саду. Словами не описати тієї краси, яку я сьогодні бачив у саду. Та чи є мені сенс про неї говорити? Від цього вона не стане для тебе ближчою,не стане більш знайомою. Більш знайомою. Цю любов я плекатиму й виношуватиму так,щоб вона розрослася в мені деревом, щоб кінчики пальців були нею забарвлені і щоб її в мені було без міри. -Сюмбюль, віднеси цей лист в гарем та відай його калфі, а та хай віддасть сестрі Ізабелли, але не говори,що то я написав лист.-Добре, зараз передам. Сюмбюль направився до гарему. -Нігяр, іди сюди завдання є для тебе -Що стряслося Ага? -Передай лист Луні, але не кому не говори про його. -А хто його написав? -Шехзаде молодший, але не кажи нікому. Це таємниця, зрозуміла? -Звісно, звісно не репетуй! Калфа підійшла до Луни й протянула листа. -Тримай, це тобі. -А від кого? Запитала Луна -Не знаю, воно було адресовано тобі і не було позначки від кого -Цікаво у мене вже нема кому писати мені листи Луна взяла листа пішла сіла на подушку . Розгорнула лист і почала читати. Вона було вражена, тому що вона нікого не бачила в саду, але її все-таки хтось бачив. Тим часом Ізабелла вже повернулася з прогулянки. І побачила що її сестра щось читає. Белла підійшла і присіла коло неї. -Привітик, що читаєш? -Я... нічого... -Луно, не тримай мене за дурепу. Луна важко вздихнула -Ладно, мені хтось написав любовного листа. На, подивись. Луна дала сестрі листа, а та почала його читати. -Цікаво, хто ж це може бути, не дай господи якийсь Ага. Ладно ти поки думай, а мені треба до де кого сходити. -Опять до Мехмеда?-Не опять, а знову. І я тебе люблю сестро. Після цих слів Ізабелла пішла до покоїв Мехмеда. Він тим часом читав книгу на французькому. *Стукіт в двері.* -Заходьте. -*Поклониласся* Шехзаде) -Белло, проходь. -Шехзаде...-Ізабелла взяла шехзаде за руку і посадила на ліжко. І сама сіла біля нього. -Що ти задумала?Мехмеде. Я хочу бачити те що бачиш ти. Чути що чуєш ти. Вірити в що віриш ти. Я хочу прийняти іслам. -Ти хочеш стати мусульманкою? Чекай. Стук у двері. До покоїв зайшов Сюмбюль Ага. -Шехзаде, до вас прийшла Хюрем Султан. -Хай заходить. Ізабелло табі час іти, потім ще зустрінемось. -Твоє слово для мене закон. Мехмед поцілував Ізабеллу в лоб, і вона поклонившись пішла. На коридорі вона зіткнулася з Хюррем Султан. Ізабелла поклонилася та пішла в гарем. Султана зайша в покої до свого Шехзаде. -Валіде, радий Вас бачити. -Мій любий шехзаде. -Як поживаєте? -Твоїми молитвами,Мехмеде. А я бачу ти часу не гаєш. -Що Ви маєто на увазі? -Ти нову фаворитку собі знайшов і знею розважаєшся, а як же Нурбахан? Вона носить твою дитину під сердцем. -Ми з нею дуже сильно посварилися та не розмовляємо вже 3 місяці. А те що вона носить мою дитино то це вже наші з нею проблеми, ми самі розберемося -Як скажеш но знай одне не забувай, що ти всетаки наступний правитель і твоя репурація в твоїх рука. Султана встала з дивану та пішла до дверей як тут Мехмед говорить -Не встирвайте не в своє діло і так забув Вам сказати ми з Ізабеллою їдемо в Санджак через кілька днів. По виразу обличчя Султани їй не сподобалася новина. Але вона промовчала та покинула покої. Ізабелла прийшла в гарем і сіла поряд з Луною -В мене є для тебе новина. -Ну і яка ж сестричко -Я їду в Санджак з Мехмедом. -Клас, привезеш мені нову тканину та нитки для вишивання -А губо закаточну машинку не хочеш?Може зразу діаманти, золото? -Не будь такою язвою. -І я тебе люблю)))))))))))))))))))) -Ти мене не обманюй, що любиш чи тобі нагадати як ти мене забула в храмі і я чекала маму чи тата,щоб вони мене забрали. Ізабелла відвела взгляд -Ну подумаєш, було один раз. -Один?! Двадцять один сесрто, я все памятою і записувала кожен раз в блокнот! -Hochant la tête à moi-même, то ти все конспектувала?! Мала чмошніца -Нічого особистого я б подивилася на тебе якщоб таке було з тобою стара шавко. -Я СТАРА?! Калфа вже не витримала... -Дівчата! Що в вас там вже відбувається? -Ця стара шавка не врівноважена і робить з мене вину в тому що вона сама ж мене забула в храмі. -Луна, те що вона твоя сестра не дає добі право обзивати її. Воша в першу чергу улюблениця шехзаде Мехмеда. Одна дівчина не витримала і промовила. -А як же Нурбахар? Вона ж вагітна від нього. -*Пробурмотила собі під ніс* Знову ця Нубахар. Видно та дівчина була подругою Нурбахар, яку звати Фахріє. -Не лізь не в своє діло! Крикнула Луна. -Що хочу то й роблю! Крикнула дівчина. Луна встла з подушки на якій сиділа та підійшла до Фахріє -А тепер повтори це мені в обличчя! -Що хочу тей і роблю! Один рух руки Луни на щоці Фахріє залишив червоний слід. -Я теж можу робити, шо хотіти! Фахріє схапила за воллося Луну і почала її тягати по всьому гарему, але Луна не пальцем робляна вона взяла.Фахріє за запясток з такою силою, що та почала стогнати від болю. -Дівчата! А ну заспокоїлись!- Промовила Калфа. Але цих слів було мало, вони не заспокоїлись. Тоді Ізабелла побігла до покоїв Хюррем Султан. -Султано...- не встигла вона договорити як.. -Ти хто така що смієш заходити без стуку? -Пробачте султано, але ви маєте негайно піти в гарем там Луна з Фахріє.. -Добре, пішли.Вони вишли с покоїв і побачили ту картину. Султана як тільки побачила зразу же побігла до них. -Дорогуууууу Хасекі Хюррем Султан Дівчата як тільки це почули зразу же заспокоїлись - ЩО ЦЕ ТАКЕ?! ЛУНО, ФАХРІЄ ЩО ВИ НАКОЛИ. А НУ ШВИДКО ЗА МНОЮ В МОЇ ПОКОЇВони прийшли в покої Хюррем Султан. Як тільки закрились двері султана промовила... -Що трапилось? Розповідайте, що на вас найшло? -Фахріє сує свого носа не в свої спрапи. -Фахріє? -А те що ти мені хамиш це нормально? -Що хочу тей роблю ти для мене не закон. -А ну цить!-Не витримала Хюррем.- Мені вас обох в темницю кинути? Чи палицями 100 ударів? -Фахріє беріть, її не шкода.-А може мені тебе тоже не шкода? -Замовкли! Вам нагадати що я все ще тут?! -Не хвилюйтеся ви нам не заважаєте. -Відповіла Луна. -Ах так... я скажу Калфі про вашше наказання. А зараз ідіть в гарем, і ще ви їдете в санджак до Шехзаде, бо я неажаю вас тут бачити. Дівчата пішли, але Султана схватила Луну за лікоть. -А я була про тебе кращої думки... - різко відпустила, і відвернулась. —Коли тема заходить про мою сімʼю то я мовчати не буду, і як не вам знати про це Ви ж теж були такою малою дівчиною коли вас забрали від сімʼї . Я теж була на кращої думки про палац і про Вас Султано. Ми пішли з калфою в гарем і там нас розпитували, що було в покоях в про,що ми говорили. Всім було цікаво, але я нічого не говорили просто сіла на подушку на якій сиділа до того і почала вишивати рушник. А Фаховє всі все розповідала, але мені було якось не до неї я про не змогла зрозуміти поведінку Султани, тому що вона ж була такою як і ми, вона теж втратила сімʼю і служила повелителю… Тому я вирішила кілька днів не потраплять на очі Хюрем Султан. Що не дратувати ще більше. Я до вишивала рушник і пішла провітритися в саду. Йдучи дорогою до саду нікого не було, коли я сіла на диванчик як тут я відчуваю на собі погляд це був Джихангір. Я встала та поклонилася. Я трусилася, бо мені було страшно бо можливо він вже чув про сварку в гаремі і про те, що я там замішана. -Чому ти вся трусишся? Запитав Шехзаде -Мені просто соромно і страшно. -І чому це?-Я думаю ви чули про сварку в гаремі -Так, чув -А ось і пояснення чому соромно і трусить. -Тобі соромно за те, що відстоювала себе та сестру? -І не за це. -А тоді за що? -За те що побилася з Фахріє. Джихангір підійшов ближче та сів на диван -Сідай. Я сіла поряд з ним. По моїй щоці потекла гаряча мов лава сльоза. Біль осідав у погляді, а сльози залишалися невиплаканими. Він дотримувався пальцями до її обличчя, щоб прибрати сльози. -Не плач, бо моє сердце не витримає. Ти нагадуєш мені мою сестру коли вона плакала то йшла до батька або браті та ми її всі заспокоювали. На моїх губах зʼявилися легка посмішка, але мені все боліло в середині. Я виплакала йому всю свою душу. Він мене вислухав,підтримув. Та мені стала легше на душі. Ми говорили, і не всіпіли зрозуміти що повечеріло та стала прохолодно. Я повністю заспокоїлася і на моєму обличчі зʼявилися посмішка. -Час іти мені до гарему бо потім буде знову сварки та багато зайвих питань до мене. -Добре, і якщо ти не проти я проведу тебе гарему, щоб по дорозі туди в тебе не зʼявилися нові проблеми. -Але у мене можуть бути проблеми якщо побачать вас біля мене. -Не переживай, не побачать. (від обличчя Луни) Вони доходили до гарему, як зупинились. -Ну все я далі сама піду щоб вас не побачили. -Добре, бувай. Вони розійшлись Луна направилась до гарему, а шехзаде в свої покої. Тим часом до Ізабелли підійшла Нігярь Калфа. -Ізабелло. -Слухаю, калфа. -Ти вже зібралась? -Так, ми вже вирушаємо? -Да, тому клич Луну хай одягнеться. -Добре Як раз тоді підійшла Луна -О. Луно. Як раз про тебе говорили. Іди одягайся і приходь сюди, а я поки сходжу до Мехмеда)))))))))))))))))))))) -Ти мене вже задовбала зі своїм Мехмедом. -І я тебе люблю сестро) -після цих слів Ізабелла пішла до покоїв шехзаде Мехмеда. -Куризанка, мене вже він починає бісити. Їй богу заберає в мене сестру. А коли мни станемо родичами тоді що буде ? Я ж його вб’ю. -Луна! -А, Калфа, я уже і забула про тебе. Що ти хотіла? -Звиздуй одягатися, їдеш. -Що правда їду в санджак? -Тобі ж султана казала, Ізабелла. -Я вже якщо чесно й забула... -Менше слів, більше діла. А ну марш вдягайся. -Та йду йду не кіпішуй. Я пішла одягатися. Коли одягнулася то вийшла з гарему та попрямувала до двору де на нас чекала карета. Я заглянула в карету і побачила там Фахріє і зрозуміло,що хтось не вижеве до кінця поїздки в Санджак. Але давайте не думати про пагане.Я сіла в одну карету з сестрою. Мені було від цього легше тому, що б в кареті з Фахріє був би труп ( її якщо що). А я ще хочу жити. Коні почали рух по святим землям до Санджаку. Дорога тривала близько 2-х днів. Ми були втомлені, змучені, але раді ,що нарешті дісталися до палацу. Ми з Беллою майже всю дорогу риготіли, да так що нам двічі робили зауваження. В Санджак нас прибуло 20 рабинь, 3 Аги, 5 Калф, і головна Калфа. Нас всіх завели в палац і показали гарем в якому ми будемо жити певний час, а хтось можливо і залишиться на завжди. Ми розпакували свої речі в нас їх не так і багато. Потім розповіли де, що знаходиться потім розприділили завдання та відпраили їх виконували. в мене було завдання добомогти Ізабеллі розкласти речі по своїм місцям. Я пішла до покоїв Ізабелли відкрила двері і зашла. -Як ти тут сестричко? -Чудово, тут такі покої красиві. Так і хочеться тут залишитися. Якщо б я була вагітною і жила б в окремих покоях, я б жила там разом з тобою... Вже був вечір тому всі лягли спати. На ранок світило ясне сонце. щебетали пташки. Вже кипіла робота, але Ізабелла, все ще спала. Всі працювали-вона спала. Фідан Калфа вирішила піти будити цю сонню. -Ізабелла, ану підйом.-Добре, встаю. Тим часом Луна білага по всьму палацу. То на кухню занесе список з продуктами якй передала калфа, то розкладує речі Шехзаде, то принесе нове вбрання для Ізабелли. -Боже мій, я вже втомилася за ранок. А це тільки початок дня. Ізабелла ще та зараза спить і навіть пальцем не поворохнула, а я вже марафон в палаці пробігла. Ізабелла переодяглася, і пішла в гарем снідати. -О, ти диви наша Ізабелонька нарешті встала-викрикнула Фахріє.- Ну що? Солодно спалося? -Фахріє, помовчи, не псуй з самого ранку настрій. -А що таке? З тобою навіть говорити вже не можна? -Я ж тебе прошу замокни. -А якщо не замовкну? -*дала ляпаса* І це ще квіточки, що я можу зробити. -Ах ти ж сучка! Фахріє підходить ближче і хоче взяти Ізабеллу за волосся, але заду отримує удар вазою. -Ще одне слово чи рух в сторону моєї сестри буде коштувати тобі життя. Зрозуміла?! Фахріє з недовольною мордою кивнула. -От і добре. Луна підішла до Фахріє яка лежала на підлозі та корчилася від болі після удару вазою і ногою дала декілька раз в живіт, а потім перескочила її та пішла гуляти по палацу. -Ну моя сестричка)-Подивилася на Фахріє- ти дивись довго не лижи, бо підлога холодна, захворієш(. *Настав вечір* На небі засяяли зорі, з туману вийшов місяць. В гаремі було доволі тихо всі готувалися до сну, а Ізабелла готувалася до ночі четверга. Спочатку пішла в хамам, потім одягнула сукню, прикраси та нанесла ефірні масла. Вийшла зі своїх покоїв де її чекала калфа, Ага та її Луна. -Настав час сестро, пішли. -Ну як то кажуть з богом. Вони підішли до покоїв шехзаде. Двері відчинилися. В покої заходить Ізабелла та двкрі зачиняються. Калфа, Ага і Луна прямують в гарем, щоб іти відпочивати. Калфа пішла в свою кімнату, а Луна та Ага залишилися щоб трохи поговрити. -А ти звідки родом? Запитав Ага -Я та Ізабелла з франції. -Ти така молода, але вже потрапила в гарем. -Я не хотіли сюди, але мене насильгно сюди привезли. Саме важке було припливти сюди. Надімною та сестрою знущалися, але ми були не єдині хто постраждав. Деяких дівчат так побили,що ті були з синцями та побоями. А коли дуже надоїдали то могли вдарити по голові та надягнули мішок. В такі моменти були лячно. Але це все по заду, ми зараз тут в майже безпеці. -Ти і твоя сестра пройшли складний шлях. Ви молодці, що все витримли та не зупиняєтеся. -Дякую тобі, Ага, але вже пізно тому піду спсти та й ти не заседжуйся тут. Надобраніч. -Надобраніч, дитино... Глава 4 Пройшло 3 місяці. За ці два місяці пройшло і погане і хороше. Нурбахар втратила дитину. Народився мертвий шхзаде. А хороше... Ізабелла завагітніла! Але тепер вже не Ізабелла, а Гюльфем! Недавно шехзаде її так назвав. А зараз в гаремі не тихо. Але як раз повз гарему проходила Ізабелла. -Ізабелла...Ти дивись стережись, а то може хтось захоче тебе отруїти, і залишишся без дитини) -По-перше Гюльфем. А по-друге, це ти стережись, мені не забракне сили тебе вбити) Після слів Гюльфем, Фахріє стало трішки не по собі. Тим часом Луна сварилася з кухарем Гюль Агою. -Кажу ж немає винограду для щербету! -Та мені все одно! Ти маєш його знайти! Гюльфем хочу щербет з виноградом, вона його і отримає! Ти кухар ти маєш готувати те що попросять! -Я що по твоєму маю виноград з під землі дістати?! -Да! Фаворитка Шехзаде вагітна і тому якщо потрібно буде то ти той виноград народиш! Ти мене зрозумів?! -О госпо…-не встиг Гюль договорити як влітає його захеканиц помічник.- -Знайшов! Виноград є. -Ти диви як тобі повезло. А тепер марш до роботи. -Добре, добре, тільки не кричи. Луна пішла з довольной харьой в кінмату Гюльфем. Коли зайшла побачила що та читає книгу. -Привіт, не заважаю? Привіт, ні ні, проходь сідай- головою показала на місце на дивані біля себе.- чому прийшла? Щось трапилось? -Та ні просто вирішила провідати сестру та дитинку.-Я поклала руку на живіт сестри. - Як ти себе почуваєш? -Та все добре, тільки проходила повз гарему як на мене знову та Фахріє налетіла. Каже щоб я остерігалась, бо хто може захотіти мене отруїти. -Я її одного дня всетаки вб’ю вазою. Вона зі мною теж постійно гризеться й погрожує, але це така всеодно вона одного разу до стрибається і буде мати проблеми. Головне не хвлюйся в твоєму положенні не бажано нервувати. Тим часом у палаці Топкапи готували карету в Манісу. Шехзаде Джихангір хотів провідати брата і його вагітну фаворитку. Але перед тим він написав листа для Луни. Ти так і не помітила, як я тебе любив, Чи, може, я для тебе зайвим у цьому був. Ти була закохана у власні шляхи — Ось що означає почуття й гріхи. Як я люблю тебе — ти не побачила знов, Ось що означає любов. Ось що означає любов… любов. Написавши листа він зібрався й поїхав у Санджак. Їдучи він багато про, що замислювався і ловив себе на думці, що їде туди не для того,щоб провідати брата, а заради зустрічі з Луною. Йому подобалася Луна він був по справжньому закоханий... Багато хто скаже що вона бойова дівчина з не спокійним характером і її не може кохати така спокійна й врівноважена людина. Але в житті всяке трапляється. Він не шукав її серед рабинь, та саме вона стала тією, кого не змогла передбачити навіть доля. Дорога була важкою та довгою. Зустріли його з радістю, і з посмішокою на обличчі. Йому видали розкішні покої поруч з Гюльфем. -Красиві покої - сказав Джихангір. -Все для тебе брате - з посмішкою відповів Мехмед. -А де Лу... Ізабе? -В своїх покоях, а що? -Просто хотів побачити її. Я впевнений, що ти на 7 небі від щасття. -Да, правда дуже щасливий. -Що ж, піду вже. -Добре, скажеш потім, щоб до мене зайшла. Джихангір кивнув і пішов. Дорогою до покоїв він зустрів Луну. В нього був з собою лист, і коли він прохдив повз неї він випустив з рук листа. Луна це замітила, підняла листа, але коли Луна хотіла сказати було вже пізно тому вона пішла в гарем, сіла в куток і тишком-нишком прочитала. -Невже цей лист для мене. Вона дістала скриньку де лежав попередній лист. Всі листи Луна зберігала в одній скрині. Діставши той лист вона вирішила порівняти манеру письма. І тоді всі пазли зійшлися, але вона не була впевнена на всі 100%. Тому вона вирішила не робити поспішних висновків і чекати наступного листа, щоб все скласти в одну картину. До неї підішла калфа. -Луно, в палац прибув Шехзаде Джихангір і ти будеш йому служити поки він тут буде. Це наказ Шехзаде Мехмеда. -Добре, калфа.Тим часом Джихангір вже зайшов до покоїв Гюльфем. -*Поклонилася* шехзаде, рада вас бачити, ви як? -Привіт Ізабелло. Все добре а ти як? -Також добре, але я вже не Ізабелла, мене звати Гюльфем. -Гюльфем? Красиво, то ти тепер мусульманка? -Так, нещодавно нею стала. -Добре, як твоє здоров’я? Нічого не болить? -Не турбуйтеся шехзаде, все добре. -Чудово, але мені вже час йти. Доречі, Мехмед попросив передати щоб ти зайшла до нього. -Добре. Гюльфем поклонилась і шехзаде вийшов з покоїв. Потім слідом за ним вийшла і Гюльфем, вона направилась до покоїв Шехзаде Мехмеда. *Стук у двері* -Так *В покої зайшла Гюльфем* -Гюльфем, люба, проходь. -*Сіла на диванчик біля нього* Ти мене кликав? -Так, ми з Джихангіром їдемо на полювання, я хочу щоб ти поїхала з нами. -Я не проти, але є два питання, ми будемо там ночувати? І можна щоб з нами поїхала Луна? -Так, ми переночуємо в мисливському будиночку. І якщо ти хочеш ми звісно візьмемо твою сестру) -Дякую *обійняла* Коли Гульфем вийшла з покоїв вона зустріла Фахріє. Фахріє йшла на зустріч із задоволеним обличчя виглядало так ніби зірвала джекпот. -Гульфем, рада бачити. Як поживаєш? -Чудово до того моменту поки тебе не зустріла) Говори відразу, що тобі потрібно. -Та нічого не потрібно, просто хотіла переконатися, що ти ще в палаці. -В звідки така цікавість? -Мені сказали, що після того як ви приїдете з полювання я піду на ніч до Шехзаде Джихангіра. Скажи, що це прекрасно? -Звідки така впевненість в собі? Чи тебе просто по голові вазою давно не били? Якщо хочеш я позву Луну і вона тобі все організує як найшвидше і як найкраще. -Ні, дякую я відмовлюся від цієї пропозиції. -Ну дивись пропозиція буде ще довго актуальною. Фахріє скривила обличчя та пішла далі не оглядаючись. Гюльфем пішла далі до своїх покоїв. В її покоях була Луна. -Ти, що тут робиш? -В гаремі просто не сидиться. -В мене для тебе новина. -Яка? -Я, ти, Мехмед і Джихангір ідемо завтра на полювання і на ніч залишимся в мисливському будиночку. -Разом з Джихангіром?! Ти з розуму зійшла чи це на тебе впливає вагітність? -Заспокойся! Ти чому так завелася після слів, що з нами поїде Джихангір? Я про щось не знаю, сестро? -Ні,ні просто…вибач, що так зреагувала… я краще піду в гарем. Луна швидко покинула покої сестри та пішла в гарем. Коли вона туди прийшла то побачила нових дівчат яких сюди привезли сьогодні. -Луно, підійди сюди!-Крикнула калфа -Зараз прийду. Коли вона підійшла туди то побачила знайомі обличчя… це були дівчата з Ліону, Франції звідки Луна та Гюльфем. Її окинуло холодним потом. Складалося враження, що ще одна хвилина і вона стане статуєю. -Чому стала як засватана- Запитала калфа. -Все добре, що мені потрібно їм показати чи розказати? -Покажи дівчата ми де все знаходиться. А я піду на кухню потрібно список передати, фруктів яких хоче Гюльфем. -Добре, дівчата за мною! Дівчат пішли слідом з Луною і тихо перешіптувалися. -Роти по затуляли!-Крикнула Луна.- Якщо ви будете заважати і вас кинуть в тимницю то пиняйте на себе. Зрозуміли?! -Так зрозуміли! А ти тут давно Луно? Бо видно що ти знаєш тут все до кінця. -Не ваша справа пустоголові! За мною! -Слідкуй за своїми словами, Луно. -Що я кажу те рахую за потрібним, а тепер замовкли Кейт дала ляпаса Луні. Але в той час повз них проходила Гюльфем. -Що тут відбуваєть? Луно? -Кейт в себе повірила. Ще й мені ляпаса дала. -Мг, значить ляпаса дала... Можеш дорогою зайти в мої покої там на вході стоїть ваза, можеш її взяти) -Залюбки, але не зараз Гюльфем вже збиралась ідти як до неї викрикнула якась дівчина. -Ізабелло! -Хто це сказав? І з товпи вийшла Сара, колишня подруга Гюльфем в Франції. -Я, ти пам'ятаєш мене? -Так, після екскурсії зайдеш до мене. Луно, продовжуй. Луна продовжила екскурсію, показала де кухня, хаммам, і всяке інше. Потім до покоїв Гюльфем зайшла Сара. -Саро, проходь сідай Сара сіла на диванчику біля Гюльфем. -Оце в тебе кімната... Повезло тобі. -Так, ці покої дуже красиві. -Ізабелло, а скільки ти вже тут? -По-перше Гюльфем, а по-друге десь приблизно року -Гюльфем? -Так, це моє ім'я, я тепер мусульманка. -Тобто ти віриш в іншого бога? -Так, в Аллаха -Ясно, мені вже час ідти в гарем. -Добре, удачкі. Сара з посмішкою вийшла з покоїв. Але як тільки закоились двері, її посмішка спала. Видно дівчина задумала щось погане. Якщо ні, то тоді нащо вона розпитувала Гюльфем? Про мусульманство, скільки вона вже тут. Щось слабо віриться що їй просто цікаво...