Ви повірте мені, якщо скажу: «Не хочу жити»?
22 февраля 2026 г., 18:30
А ви повірте мені: якщо скажу: «Не хочу жити»?
Повірите чи скажете «дурна»?
«Здуріла жінка, он лиш подивіться!».
Та чи не заболить душа?
Це пранк? Чи вимисел?
Чи дуже дивна казка?
Що скажеш, друже мій, на це?
Коли скажу: «Мені набридло жити!»,
Коли скажу: «Життя — дурне!»,
Якщо скажу: «Лайно — життя, хоч називай його як хочеш»...
Спитаєш у мене: чи то Шекспір?
Чи просто скажеш: «Боже милий»?
Та суть не зміниться від цього,
Не зміниться рівно нічого:
Мої слова залишаться моїми,
І думки такі також зі мною вічність.
Ти знаєш, одна жінка в день точно дуріє.
Чи це через домашні справи?
Чи через дітей?
А може, чоловік хандру в дім приніс?
Ах, бідні, бідні мої діти,
Хто б їх, окрім мене, пожалів?
Чесно. Без іронії.
Чи по-людськи сміятися над цим?
Коли люди в'януть, як квіти,
Чи все одно тобі на це?
Ось тут і суть.
Ось тут і висновок
Такий, який вміщується в душі:
Не більший за кулак,
Не менший за надію.
Колись і ми щасливо заживем.
