Луна Цикуне

“КІЦУНЕ: життя без героя” Кров була теплою. Занадто теплою. Такемічі дивився в небо, не відчуваючи болю. Лише дивне… полегшення. Катана пройшла наскрізь. — …Майкі… — тихо прошепотів він. Його губи злегка піднялись у посмішці. Він втомився. Безкінечні стрибки у часі. Смерті. Крики. Втрата за втратою. «Нарешті… я зможу відпочити…» Навколо стояла тиша. Шок. Хтось впав на коліна. Хтось закрив обличчя руками. Хтось ридав. Але двоє… Двоє помітили його посмішку. Санзу. І Какучо. Очі Какучо розширились. Його руки тремтіли. — Ти… усміхаєшся?.. — прошепотів він. Санзу мовчав. Його серце вперше за довгий час… збилось з ритму. --- ✦ Світло Сонце. Яскраве, сліпуче. Такемічі різко відкрив очі. — …Що?.. Він сів. Кімната. Його кімната. Календар. 15 червня 2006 року. — …Я… не встиг… Шінічіро вже мертвий. Це факт. Але… Вперше за всі рази — в його голові з’явилась інша думка. «А якщо… я просто… не буду нічого змінювати?» Тиша. І ще одна думка: «Я більше не хочу бути героєм.» --- ✦ Новий Такемічі Він підійшов до дзеркала. І завмер. — …Хто це?.. Чорне волосся з синім відтінком. Холодні блакитні очі… без того наївного блиску. На шиї — тату дракона. Тонке тіло. Талія, як у моделі. Довгі пальці. — …Нове життя?.. Його губи ледь усміхнулись. — Добре. --- ✦ Порожній дім Прибирання тривало 4 години. Тиша. Нікого. Багаті батьки — але далеко. Гроші є. Тепла — немає. — …Ну і ладно. Душ. Вода стікала по тілу, змиваючи залишки минулого. Коли він відкрив шафу… — Ого… Дорогий одяг. Стиль. Він одягнувся просто — але виглядав ідеально. Біла футболка. Чорні штани з цепом. Кросівки. Сережка-хрест. Кільце. — …Піде. --- ✦ Зустріч Провулок. Кроки. — Ой, вибач… Пакет впав. Такемічі підняв голову. І завмер. — …Санзу?.. Санзу теж завмер. Його рука вже тягнулась до зброї. Але… Очі. Ті самі очі. І щось… тепле. Щось, що різко контрастувало з усім світом. «…Мій король.» — Ти дивний, — тихо сказав Санзу. — Ти теж. Пауза. — Номер даси? — Дам. І з цього все почалося. --- ✦ Роппонгі. Ніч. Два тижні тренувань. Піт. Синці. Втома. Але Такемічі не здавався. Він змінювався. Ставав… кимось іншим. — Хей. Голос позаду. Він обернувся. — Ви ще хто?.. — Ми? — усміхнувся Ран. — Твої нові проблеми. Ріндо мовчки дивився. Через 10 хвилин… — Ти нормальний, — сказав Ріндо. — Дякую… напевно. Ран засміявся. — Ми тебе проведемо. — Чого це? — Бо ти занадто… цікавий. --- ✦ Нові зв’язки Коко — холодний, але дивився на нього інакше. Ізана… — Ти мене розумієш, — тихо сказав він. — Бо я такий самий. Какучо мовчав. Але завжди був поруч. Санзу… Санзу вже не відходив. --- ✦ КІЦУНЕ — Давайте створимо щось своє, — сказав Ізана. — Не банду. — Сім’ю. Тиша. — Назва? — спитав Ран. Такемічі задумався. І посміхнувся. — КІЦУНЕ. --- ✦ Через 3 роки Новини говорили лише про них. КІЦУНЕ. Тінь, яка контролює місто. Але… Без хаосу. Без безглуздих смертей. --- Усі живі. Дракен і Ема — разом. Хіна і Кісакі — готуються до весілля. Чіфую, Баджі, Казутора — мають магазин. Міцей — дизайнер. І навіть… Майкі. Його імперія — Бонтен. Але… Він іноді дивиться в небо. І відчуває… Порожнечу. — …Я щось забув… Його руки тремтять. — Хтось важливий… --- ✦ Фінал сцени Такемічі стояв на даху. Вітер розвіював його волосся. Поруч — Санзу. — Ти щасливий? Пауза. — Так. — Брешеш. Такемічі усміхнувся. — Можливо. Санзу дивився на нього. — Я все одно залишусь. — Я знаю. Десь далеко… Майкі дивився на те саме небо.