***
На 18-річчя Атейм поїхала за кордон, вступила на бюджет, жила в гуртожитку, підробляла в кафешці офіціанткою. Проте.. життя в місті, а не в селі їй була не звична. Однокурсники зверхньо дивилися на неї, мовляв "простачка", "колгоспниця", "дура". А дура, бо доброю була. Допомагала новеньким орієнтуватися в школі, двієчникам у навчанні, вчителям приносила файли, папки, які вони просили. Але вся ця доброта їм здавалася нудотною. Потім Атейм нарешті відучилася. Але офіціанткою вона продовжувала працювати ще деякий час. Потім, в 27 років, коли вже влаштувалася на роботу в лікарні, хірургом. Купила будинок. Вона познайомилася з Лімом. Вони багато спілкувалися, веселилися. Атейм зрозуміла, що він їй подобається. Лім був непоганим хлопцем, робота хороша, зарплата, хоча вона на неї навіть не дивилася, але була пристойною, поводився з нею добре, якщо вона чогось не хотіла, не робив, і навпаки. З їх першої зустрічі минуло два роки. І ось одного разу: Надійшло повідомлення від нього: Лім: Приветик;) Атейм: Привіт, Лім. Лім: слухай, давай зустрінемося, я хотів би поговорити з тобою. Атейм: Окей, де і коли? Лім: о 16: 00, у кафешки "завжди смачно". Атейм: Добре!***
16:00: У Атейм була ще одна позитивна риса, вона була пунктуальною, і запізнювалася вона тільки 1-2 рази, і то через випадковість або раптові зміни в планах. Атейм: Привіт, Лім. Ти хотів поговорити. Лім: так, хотів.. Атейм: і що ж сталося? Лім: загалом, ми спілкуємося два роки.. і я знаю, що ймовірно виглядаю нерозумно.. проте... Ти станеш моєю дівчиною? Атейм: твоєю дівчиною?.. Атайм була щаслива, що той, кого вона любила, зробив перший крок. Атейм: Звичайно! Я згодна! Зустрічаються вже 11 місяців, і збираються зіграти весілля.