Фактично ти це я

- Амор заткнися... - оу, що таке? Невже задів за живе? – на його нахальном ебалі з'явилась посмішка – знай я старався~ - ... - чого мов- - ЗАТКНИСЬ НАХУЙ, Я ПРЕКРАСНО УСЕ РОЗУМІЮ! Я РОЗУМІЮ ЩО ЦЕ НЕ НОРМАЛЬНО, ЩО УСЕ ЩО Я РОБЛЮ НЕ ПРАВИЛЬНО, УСІ ЦІ ВБИВСТВА, УСІ ЛЮДИ ЯКИХ Я... За що мені це все?! Річарда конкретно так прорвало, усе що накопичилось за довгі роки в ньому, коли він в реальному світі він не особливо показує почуття, точніше намагається, але в нього вже занадто накопичилося. - Я РОЗУМІЮ ЩО В ОДИН ЧУДОВИЙ ДЕНЬ МЕНІ ЦЕ ВСЕ, ОЙ ЯК АУКНЕТЬСЯ, И ЗНАЄШ ЩО? - р- - Я БУДУ ТІЛЬКИ РАДИЙ, ЯКЩО В РЕЗУЛЬТАТИ ЗДОХНУ НАХУЙ Річарда нарешті заткнувся, сльози стікали по його щокам, сам він постіпено починав заспокоюватися, він дрожав від пересбитку емоції, намагаючись затримати сльози що не як не хотіли закінчитися - річарда? Усе гаразд...? - я у порядку... - давай просто завершемо цей сон тобі і так хуево.. - угу... Хвилинка, в ось Річард вдома лежить на кроваті, увесь заплаканий, а порядз кроватію сидить дуже схвильований Пьеро - мій лорд, ви у порядку?.. - усе нормально... Можеш будь ласка підійти сюди...? - звісно ми лорд Пьеро заліз до Річарда на кровать, й у ту ж хвилину був обійманний Річардом