VI
1 час и 10 минут назад
Чорна машина зупинилась.
— Виходь!..
Першими вийшли Володя і Микита. Руки, скручені за спиною дротом, аж посиніли. Підпільники ледве переставляють скалічені ноги. Мотя допомогла спуститися з машини Вірі Давидівні, тітці й дядькові. Сусіда спокійно, неначе незнайомий цим людям, вийшов з машини останній.
Гестапівці погнали їх униз. Вузька, страшна яма, як могила. Під стелею блимає маленька лампочка. На стінах кров!.. У кутку кімнати пошматований одяг.
— До стінки! — крикнув гестапівець.
— Ох!..
Це Мотя не стрималась. За віщо її до стінки? Вона нічого не зробила... Та одразу ж злякалась цих думок і так само, як і хлопці, і Віра Давидівна, і тітка Оксана з дядьком Петром — Ваші вірні товариші, — мовчки повернулася до стінки. Їх обшукали, розвели по камерах.
Потяглися дні... Маленька скибочка чорного, мов земля, хліба і трохи смердючої баланди на день. Та найтяжче — невідомість...
Першим на допит потягли Вас...
