Ответы Сасагавы Рёхея

Один удар, другий. Гулкий звук проходився по всьому приміщені, відбивався й дзвінко залізний ланцюг, що відтягає до стелі боксерську грушу, щоб та не впала. Піт стікав униз, проходився по лобі, щоках, зупинявся ненадовго на самому краю підборіддя та крупним горохом падав на дерев’яну підлогу спортивного залу, створив невелику блискучу калюжу. В м’язах напружених рук та ніг болюча усталість, прес теж відбивався пульсацією, але саме це Рьохею і подобалось у своєму виді спорту та обраної с дитинства філософії – боротьба понад усе, вихід із власного тіла, піднятись на ще вищій щабель. Нехай побачать цю саму безкінечність сили людського тіла та духу, на яку спроможний справжній чоловік свого діла. Може й усвідомлять що таке виконання мрій та бажання гарного і квітучого майбутнього своїм близьким. Сасагава ніколи не планував бути в історії – він про це навіть і не задумувався та й навряд чи колись захоче. Йому не потрібна світова слава, не потрібна й безліч овацій, коли справжньою ціллю завжди був захист близького оточення. Людина, що може стати міцним, майже викуваним із сталі, щитом – мрія, до якої стрімко йшов Рьохей. Тому кожна капля поту, кожна пульсація у тілі, біль, що спроможна зупинити на шляху, завжди будуть розцінюватись за дещо вороже, що закликає до боротьби. – Найнадійніша у світі річ це екстрим! – з яркою посмішкою, що ніколи не угасає, гукав Рьохей друзям, пообіцяв їм, що не зоставить їх одних у халепі. – Телепень, – тільки і було чутно доброзичливим голосом зі сторони.