я не хотел что бы ты уходил

Почнемо з знайомством двох найкращих друзів, які навіть не здогадувалися, наскільки їхні почуття один до одного теплі. Кенма Козуме — хлопець, сімнадцяти років. Ученик старшої школи «некома» другий рік тобто десятий клас. який любить яблучний періг, та відеоігри. Ростом який- 169 см, та вагою — 58 кг. У нього кошачі очі золотистого кольору. У нього світле волосся трохи вище плеч, у яких зверху відросли чорні прядки. Його тіло доволі маленьке та хрупке. Також він дуже сором’язливий. Хлопець піклується та думає про своїх друзів, та завжди помічає зміни в їх поведінці. Куроо Тетцуро — хлопець вісімнадцяти років. Ученик старшої школи «некома» третій рік тобто одинадцятий клас. Який любить шкільний предмет під назвою — хімія, жарену солону скумбрію, ходити літом на пляж (також це є його мрія, разом з Кенмою сходити на пляж, теплим вечором, і там йому признатися у своїй симпатії до нього, та вперше поцілувати) та собак. Його ріст сягає 187 см, а вагою 75 кг. У нього янтарні очі. Тецуро має чорне розпатлене волосся, з чубчиком на правій стороні частково прикриваючи праве око. Куроо з атлетичною статурою. Характером він спокійний, впевнений у собі, та дуже саркастичний. Звичайний день неділі. Жителі велико міста під назвою «Токіо», старалися не виходити зі своїх домівок, а насолоджуватися прохолодою кондиціонера. Кенма як раз був з тих хто не любив висовуватися з дому якщо температура перевищувала 25 градусів. Він лежав на дивані завісив голову, й закинувши ноги на спинку дивана, так він грав у приставку, ніжившись кондиціонером. Він був одягнений у шорти, та футболку Куроо. В його гардеробі було доволі багато речей друга, а як вони там з’явилися, уви, це залишилося загадкою. Тишину й покій у домі, перервав дверний дзвінок. Кенма ліниво вставши, пішов відкривати загадковому гостю. В приміщені пролунав звук відкривающого замка, двері відкрилися, і на світловолосого накинувся Куроо з міцними обіймами. Кенмі завжди подобалося як це робив хлопець з котячою усмішкою, але не говорив про це нікому, адже думав що теплі почуття любові тільки з його сторони. Він не говорив цього хлопцю, бо боявся що це розламає їхню дружбу. — К-куроо, я ж просив тебе на мене так не налітати. -не будь такою букою-після невеликої паузи темно волосий продовжив — і загалом я прийшов, щоб розвіяти твою самотність- сказав він- «а також розповісти все що так довго приховував від тебе» — промайнуло в голові куроо. -ех… Добре, знімай взуття та проходь. — хлопець наблюдав за ним, стоячи в коридорі. кенма знову в голові говорить собі на скільки ж куроо прекрасний. Коли хлопець розувся, він пішов за світло головим, у кімнату відпочинку, там де він і грав до приходу хлопця. -сідай, а я зараз чай принесу-проугукавши, куроо покірно сів на диван, а кенма тим часом вже дістав холодний чай з холодильника, й прийшов знову до хлопця, давши йому невеличку скляну пляшку. — тримай. -дякую — взявши чай сказав куроо. Пройшло багато часу що вже й стемніло, а хлопці все ж сиділи гравши в приставку. -слухай, я ж сюди не просто так прийшов… — сказав куроо перший перервавши тишину -мм? Слухаю — сказав кенма відірвавшись виключая телевізор. -тут справа така… -не тяни говори вже — нетерпеливо сказав Кенма -я люблю тебе! — швидко сказав куроо. Кенма налетів на нього з обімами, тим самим заставляючи лягти. -яя… Я тебе теж люблю — сказав Кенма, і куроо обійняв його у відповідь. Куроо сів підпершись о спинку дивана, посадив собі на коліна кенму, одною рукоб тримав за талію, а другою взяв його щоку, приближивши його голову. Куроо поцілував кенму. Це був напорстий але ніжний, та такий бажаний поцілуй. Вони цілувалися ще довго, лише інколи пририваючись щоб вдихнути побільше повітря. Потім вони все ж лягли, але знову почали цілуватися :). Так вони й заснули, ну як вони кенма з сльозами радості, а куроо так й не зміг заснути, бо він не розповів йому ще одну новину, від якої біль на серці. Десь у чотири години ночі прокинувся Кенма, й притянувся до хлопця ближче -Кенма… -ммм? Чому ти не спиш-соно сказав він -я не можу… Слухай, я тобі мав розповісти ще дещо -я тебе слухаю -я… У мене… Розумієш — мямлив він Кенма сівши серйозно подивився на нього — говори вже, й так страшно від цього стало. -я хворий, дуже сильно… Й мені залишилося жити не так довго. А точніше ще неділя -щ-що — Кенма вже не міг перестати плакати. Він ліг йому на груди й почав плакати не шкодуючи сліз — щ-що ми встигнемо за цю неділю, в нас стільки планів, аа… А же пляж, ми так хотіли там погуляти разом. — куроо не говорив нічого, а тільки гладила по голові хлопця, хотів хоть трохи його заспокоїти… Вони почали жити разом, щоб ця неділя була заповнена радостями їх обох. Вони спали разом, але Кенма не міг заснути, він плакав цілу ніч… Вони все-таки погуляли на пляжі, але це було останє що вони зробили разом… Куроо помер, а Кенма він не міг більше так жити, цого всячески підтримували друзі, та батьки, але він нк міг змеритися з цим, він не міг навіть думати про те, що тот кого любив так довго більше не має на цьому світі… Його лице стало як кам’яне, воно більше не показувала емоцій. Кенма часто бачив його у ві снах, бачив як вони разом робили те що не встигли. А після таких снів, а вони були такі кожну ніч, кожен раз коли він спав, завжди прокидався весь в сльозах…