Розповідь зі вуст пса Стіфф

КОРОЛЬ ВЛАДИСЛАВ Стiфф Черкаси 2020 Грудень Передмова: У книзі зображені вигадані герої та події Історія про вірного пса, який був вірний своєму гос-подареві Зміст Частина: 1 ……………………………………...6 Частина: 2……………………………………...13 Частина: 3……………………………………...17 Частина: 4……………………………………...19 Частина: 5……………………………………...21 Частина: 1 Освоєння в перших господарів Вчора опівночі мешканці прибуткового будинку то-вариства «Голіаф», що на Семенівської вулиці, про-кинулися через невідомий звук за вiкном. Я припус-тив, що це падіння якогось важкого предмета, після чого пролунало протяжне виття. Я після цього звуку, за вікном здригнувся і довго не зміг заснути. Настав мій перший ранок у цьому будинку. Давайте пригадаємо що було раніше до того, як я тут оселив-ся: мене купили на ярмарцi у якогось старого дідуся за дрібні кошти. Мені тоді було лише три місяцi. Привезли мене до дому, що на Семенівської вулиці і думали як назвати. Були подібні прізвиська, ось скажемо «Йорж», «Барбос», «Крокс». «Ну, то-бі сподобається такi імена? – Навряд чи. Тож назва-ли Стіффом. Ніхто не заперечував, так і пристало воно до мене». – промовив пес і повиляв хвости-ком. «Стіфф, твій сніданок чекає тебе». – cказала дружи-на Льюїса з кухні. «Здається мене звуть» – сказав Стіфф (собака) і помчав до кухні. Ось моя тепер сім'я: суворий господар Льюїс та його дружина Альбі, та доця Андора від першого шлюбу, вони працюють вдома на комп'ютерах, завжди вони були зайняті своїми справами, а їхня доця не любить ходити до школи та пропускає навчання. Якраз час iти на прогулянку у парк. Гуляти біля па-м'ятника «Леніна» дуже подобається. Там прогулю-ється багато собак таких як я. Господар Льюїс ві-дійшов на пару хвилин, покурити йому стало зле. Він ледве - ледве дійшов до мене і сів поруч. Коли ми повернулися додому, на нас чекали Альба та Ан-дора, які були зовсім не налаштовані до вислухову-ваня того, що з Льюїсом щось не гаразд. «Завтра день народження у твоєї бабусі, я беру від-пустку. Потрібно вирішити питання про собаку, ко-му зможемо відати на деякий час пса. Він не зможе поїхати з нами, бо в Австрії не такi зими як у нас». – промовила Альбі і була готова їхати. Льюїс потиснув плечами. Я не зовсім розумів чому не можна взяти собаку, хотілось погратися знею у снігу, а щодо погодних умов, то у нас не краще». – подумав про себе та все-таки вирішив сказати. «Залишимо ми тебе на сусідів, недалеко від нашого будинку». Це був чудовий будинок напроти. На вул. Семенів-ській, але її так зараз не називають, цю вулицю пе-рейменували на Олександрівську. Отож, залишили мене на сусідів- це були хороші люди. Та вже увече-рі сусiди переглядали новини і погоду по телевізо-ру. У західних та північних областях місцями неве-ликий мокрий сніг та дощ, на решті території без опадів. У центральнiй частині та в Карпатах на до-рогах місцями ожеледиця. Вітер переважно півден-но-східний, 3-8 м/с. Температура вдень 2-7° тепла; у центральних областях та в Карпатах 0-2° тепла. На-ступного ранку я захворів. Вікно у вітальні було від-чинене і я дуже змерз. Рідні старались приїхати яко-мога швидше, наступний рейс додому був лише че-рез три доби. Тож скоротилась відпустка, яка по-винна бути два тижні. Ніхто не образився, всі розу-міли, що таке могло статися. У місті Черкаси тоді не було таких ветклінік для ме-не. Нас запрошували їxати в саму столицю. Коштів не вистачало на те, щоб виїхати всією родиною, але ми з господарем вирішили спробувати вибратися до Києва. Зібрали речі та вирушили до вокзалу. Нам з Льюїсом вдалось взяти квитки на потяг. Ми виїхали з Черкас пізно ввечері. Наше місце у вагоні було під номером «7». Це була нижня полиці. Ми швидко пе-ретнули дамбу і тримали прямий маршрут на столи-цю. Альбі та старша донька Андра залишилися вдо-ма поратися по господарству. В дорозі все було спо-кійно. Коли вийшли на перон, на годиннику було вже десь о пів на одинадцяту вечора. Наш потяг приїхав на колію на 23 хвилини пізніше. Лікарня ще працювала. Нас направили в кабінет No18, піднялись ми на другий поверх, там хворих собак було багато. Ми були в черзі двадцять сьоми-ми. Черга просувалась досить швидко. І ось ми за-йшли до лікаря. «Добрий вечір, лікарю. У нас проблема з собакою. Ми пса залишали в друзів по дому та поїхали до ро-дичів. Не минуло і тижня зателефонували друзі і по-відомили, що захворіла наша собака». – промовив мій господар втомлено після дороги. «Зараз огляну. Вчасно давали снідати? На прогулян-ку випускали». – спитав нас лікар у білому халаті. «Так, я все вчасно робив, може, відходив на де-який час, та не додивився». – Льюїс промовив. «Я все зрозумів і даю довідку по 30.12. Собака ваша на лікарняному, то без нагальної причини не вигу-люйте, щоб хвороба не перейшла у гостру форму. Можете прийти у вівторок для повторної перевірки, коли немає пацієнтів». – сказав лікар і відпустив нас. А би ми знали що це за хвороба на справді. Ми піш-ли розчаровані і запізнилися на останній нічний по-тяг. В транспорт з тваринами не пускали – це не так, як в Черкасах, то ми пішли пішки. Я все роздивляв-ся з відкритим ротом пускаючи слини. Альбі і Андо-ра скуплялися, до Новорічних свят, замовили ялин-ку, гірлянди, кульки. А ми все продовжували йти. Почалася злива, я намок і, коли мій господар поба-чив це, він вмить скинув своє тепле пальто та накрив мене ним. Я ж заскиглив від того, що він зробив для мене. Слава Богу, що ми знайшли де переночувати. Буди-нок був, невеликий - двохповерховий. Ну все ж це краще, ніж на вулицi чи на вокзалi. Ми заплатили за одну ніч i на ранок з’їхали. Дуже хотілося вже додо-му, до близьких, а ще більше скуштувати новоріч-них страв, але медичний огляд у вівторок припадає на 30.12. Ми вирішили залишитися ще до вівторка, вже й рідних повідоми Частина: 2 Справжня відданнiсть та такий неочікуваний вчинок від господаря Я виріс. Мені вже шість місяців, тоді було тільки три. На той час мені зробили три щеплення, точніше вакцинацію, вже бігаю як скажений по будинку. Вдало прoїхали через усе місто, останню вакцинацію зробили в нашій області. Зустрічаємся на тому місці з усіма собачками. У ранці я захотів досхочу нагулятися. Ми прийшли на нашу галя-вину в парк. I до нас підійшов чоловік, у якого поряд не було собаки. Льюїс став знайомитися з тим дядьком. Того незнайомця звати Франческ, він з Мадрида, приїхав пожити з бабусею Айлою Каземирiвною та відзначити її день народження. «Вмене теж було собака шпіц дiвчин-ка, раптово серце зупинилось не знаю з яких причин». – промовив Франческ витираючи сльози.«Неприємно зди-вований, а мого пса звати Стiфф напередодні зробили ва-кцинацiю, то може м’ячик покидаєм?» – відповівши Льюїс дав м’яча Франческу. M’ячик тепер кидали вже обоє. Вже ми пішли додому, новий наш друг пiшов до бабусі. Наші дівчата вже вечерю приготували. Та нам хтось подзвонив - це Франческ, вiн був схвильований, це було чутно по розмові. Ми не стали роздумувати, кинули слухавку та вмить помчали до ньо-го. Ми зайшли у відчиненні двері, там лежала рідна бабу-ся Айла Каземирiвна. «Що з нею сталось?» – ми спитали Франческа. У нього сльози потекли рікою i він вмить став блiдим. «Імовірніше це - тромб порушення кровотоку. Бабу-ся вела малорухливий спосіб життя, її вiк цьому пiдвер-джує». Франческ тривожно промовив та поправив свій піджак. Коли пiшла на небо бабуся Франческа - це нам здавалось страшним сном, але вона скаржилася що болить сердце. Їй було 87 років, а роки своє взяли. «Так чого ви так довго, швидко за стіл, вечеря чекає!» поспішно сказала дружина Люїса і не зовсім твердо дода-ла. «Можеш запросити, нового друга. Ну якщо сам хо-чеш?» Вечеряти Франческ сiв з родиною Льюїca. Увечері вирішив Франческ вигуляти нашого пса Стіффа. Але так мене ніхто не повернув господарям. Прокинув-шись в нового друга на лiжку, я тихо вискочив з хати та пiшов до своїх рідних. Господар Льюїс, коли зрозумів що немає кого вигулюва-ти, спершу не дивувався, потім зрозумів що в нього ви-крали собаку, яку він ще пам’ятає з ярмарку. Франчекс вмить і за Стіффом, та по дорозі не помітив бордюру, спі-ткнувся та впав. Я по тій дорозi якраз йшов до Льюїса, там i знайшли один oдного. Після цього випадку ми за-йшли у відчинені двері до Франческa. Льюїс хотiв повер-нути собаку i спокійно поговорити. «Я знаю за чим ти прийшов, але я дуже собаку хотів». Франческ різко сказав та стукнув кулаком по стіні. Навiть не розпочалась розмова мiж ними. Моєму госпо-дареві стало різко погано, викликали швидку. Не було бажання дізнатись що з чоловіком Альбi. Вечоріло. Пройшло два тижні, родина Льюїса заходила до Франче-ска, але двері були замкнені. Франческ все-таки викрав собаку i ховався у іншому рай-оні біля запасного виходу кафе «Японський городовий», а у день підробляв вантажником у супермаркеті. Але сьогодні було зовсім інакше. Закінчилася зміна останнього кухаря. Кухар зачиняв двері і почув якісь ска-вчання. Це був безпритульний пес Чершов. Франческ на-казав мовчати, кухар спустився і побачив нас, а не пса Чершова. Франческ благав кухаря переночувати у кафе, бо ми заблукали. Нам дозволили зайти, але щоб про це нiхто не знав, бо охоронець спить. Та було помітно що ми голодні. Нам дали перекусити. Та тепер я шкодую що втік з Франческом. Франческ ліг спати і приснився сон йому. Тоді він смикнувся і вмить прокинувся. Наступив ранок, я з Франческом збирав речі і він думав з'їхати з цього міста. Бачили Льюїса на перонi. Вже прооперований Льюїс про-водив рiдних, на потяг, а ми пiдiйшли до нього. Так пос-тарів сивина на потилиці, тремтячi руки. Знайшли зави-сокий цукор в крові, дiагноз: цукровий діабет. Про курін-ня зовсім забути треба, бо це лише ускладнення для орга-нізму. «Ти мені не потрібний був, я забрав тебе від поганої лю-дини». Сказав наступні слова Франческ. Льюїс був не спроможний взяти до себе. I Франческ вiд-пускає повідець i кидає мене на самотi. Що менi робити? Частина: 3 Порушення функції щитовидної залози у собаки Подія розгортається вже в самому аеропорту, коли я загу-бився. Мене зустріла маленька дівчинка років чотирьох і потягла за повiдок, мабуть теж загубилась. Ліза, так зва-ли маленьку дівчинку. «Мамо, давай візьмемо його». – сказала маленька дівчин-ка і потягла мене. «Ми поспішаємо на літак, яка може бути собака?!» – Мама не обдумуючи сказала, а потім добавила. «Постій, у моєї мами, вона для тебе бабуся Олівія, не бу-ло собак. Тебе, маленьку доцю залишу у бабусі, сама бу-ду ходити на лекцію до університета». Ми вже в повітрі, летимо до Варшави. Та вже прибули до містечка за чотири години. Мені треба було змінити господарів, будинок, станцію, місто, країну і я зрозумів що це фінал. Я йшов з рук в ру-ки, передавався як іграшка, поки не потрапив повідок до Лізи. А після місяця проживання в цій місцевості щось став я нервовий, відчував дискомфорт у тілі. Моїй новій родині здавалось що це через зміну клімата та мiсця проживання. Вже потім ми стали бити тривогу у лікарні. «Собака абсолютно виліковна. Потрібно щоб собака отримувала з їжею йод». – Лікар спокійно промовив і додов. «Симптоми порушеної щитовидної залози. Можна купити корм з мікроелементом йоду. Я вже в цій лікарні працюю більше 20 років і вам скажуть, що таких випадків бачили тільки в людей в 68-73х-роках після вибуху 4-реактора на АЕС. На той час я був практикантом й здавав дипломну роботу спочатку в Житомирі в iнститутi , потім у Києві, ближче до рідних. Тоді всіх хворих клали по лі-карнях у Києві. Як мене навчали що на собак немає впли-ву. «Ти з усім справишся! Чуєш?» – мама Джесі сказала мені. Ми повернулись до бабусi.  Частина: 4 Перша лекція у декана Скажи, що ти читаєш, і я скажу хто ти. Можна скласти вірне поняття про розум і характер людини, оглянувши його бібліотеку. (Луї Блан). «Наша ексурсія вже мала завершитись 10 хв назад». По-думала про себе Джесі і додала. «І нас попросили прий-ти у понеділок на другу лекцію. Та доповнить декан пер-шу лекцію». Ми дізнались, що вже Франческ пройшов, реабілатацію в тому центрі там де Льюїс. Я радий за обох, а ще Льюіс якось виростив, та прожив я у нього 3 місяця, зараз Льюїс здоровий і має нову родину! «Як пройшла лекція у декана?» – бабуся Олівія запита-ла свою донечку. «Так, я закінчую навчання, прагну отримати другу вищу освіту. А лекція швидко так пройшла. Була цікава тема про - фізичні властивості твердих тіл з точки зору їх атомної будови. Я не встигла всe записати що було на-писано на дошці». – Джесі дуже емійційно розповіла та спитала. «Що там робить наш пес?». «А сьогодні він молодець, був слухняним коли робила хатню роботу. Я впевнена що та хвороба вашими дороги-ми медикаментами не лікує, a більше травить. Треба на-шу народну медицину використовувати». ..–....наполегливо сказано..бабусею. «Добре, мамо, дивлюсь, ти хоч і навчила мене на За-хідній Україні, там як ми тоді жили, збирати трави, квіт-ки та запарювати малій чаї, коли занедужала онучка». ..–.сказала Джесі та легко дихнула. «Дякую за розуміння: Я бачу що 30 років на тебе дарем-но не витратила. Мала спить у спальні». – промовила з полекшенням бабуся Олівія. Мені добре у Варшаві чисте повітря, дороги класні. Не хочеться мені повертатися в Черкаси знову!   Частина: 5 Олімпієць та титулований переможець Пройшло 4.5 роки. В Польщі проходили олімпійські ігри з участю собак. Нам до нього на електричці їхати 40 хви-лин. «Поки незакінчився I тур iгор, та якраз в мене поки є ви-хідні, їдемо туди. Зможемо розважитись з Лізою та і вас, бабусю, візьмемо». .–. сказала Джесі і збирала портфель. Ось розпочався набір в I тур, друга частина, ми стали у чергу на реєстрацію. Особливої такої інформації не треба було надавати, тому що був знайомий Джесі зі школи. Мене оглянули, на ошийнику було написане моє ім’я Стіфф, мене зважили, виміряли ріст. Спочатку сказали, що перед конкурсом робиться зважування і вимірювання, а потім ще й після конкурсу. Перейшли до тренування з професійним тренером. Ось вирішальний свисток і вистріл в небо. Тяжка бороть-ба за перемогу, вже ставки зроблені. Попереду мене си-льніші та спритніші суперники. Цей круг я прийшов 11 з 15. Тяжка була битва на швидкість. «Грай краще, в тебе гарні очки, а суперники вже по ста-ну їх здоров’я не зможуть взяти кубок». – сказав тренер. Для мене стало це мотивацією. Розповів такий секрет, що вже деякі учасники сходять з круга, переоцінили свої си-ли та цілі. Підійшов до мене зачуханий патлатий пес, якимось чи-ноном потрапив до мiсця проведення гри. Він пам’тає нас, коли ми були біля кафе. Він розповів, щo знає як му-дро виграти, розкаже декілька шляхів, які дадуть можли-вість потрапити в трійку лідерів. «Я вже старий, та і моє ім’я внесено до списку: дисквалі-фіковані гравці за моєї похибки я вилетів з гучною гань-бою». .–. захекано сказав Чершов (собака). «Що сталося в той день?» З цікавості запитав Стіфф (со-бака). «Це тільки зовні для фанатів та глядачів і для тих, хто ставить на нас великі гроші, все воно таке гарне. А загля-нувши в середину, там, під час чергово забігу, я спіткнув-ся та переламав дві дерев’яшки ззаді себе. Конструкція вже була в аварійному стані. Перемога була на носі, кон-струкція рушила, та за цим я затримав суперників. Ну це чомусь не сподобалося спочатку людям, тим що на цьому заробляли гроші, та у них були зв’язки з суддею і органі-затором. Суперників вели до червоної доріжки, а мене через чорний вихід та вигнали з ганьбою, а далі нічого не знаю бо не приходив. Ось йшов мимо та зайшов, туди звідки й вигнали!» .–. Чершов (собака) нестримано відпо-вів. «Так, розумію тебе, мене звати Стіфф, я новачок». .–. Cтіфф (собака) cказав та присів. «Я зрозумів, що ти не титулований переможець». .–. різ-ко промовив Чершов (собака). «Цей пес себе так зухвало веде і ще спробував наді мною насміхатись. Я цього не залишу». .–. подумав Стіфф (со-бака). Але він говорив що допоможе вийти у лідери. «Вже час спливає давай швидше, що ти хотів? .–. Стіфф (собака) настирливо сказав. «На третьому крузі, збав швидкість та заверни в тунелі. Перший та другий забитий, та якщо проскочиш, то дис-кваліфікують. А четветрий ще я не дивився, Ну якщо у II турi ти по очках лідируєш, то на цьому турі ти можеш спробувати завернути у четвертий тунель». .–. сказав Чершов і (собака), біжучи до тунеля, закричав. «Я буду поряд!» Почув що вже кличуть зайняти позиції. Ось і II тур почався, сил ледве вистачало бігти. Не даре-мно сказав Чершов що саме біля поворота треба збавити швидкість, щоб відновити сили, поки вони ще пятдесят метрів будуть обігати, а я вже за крок до фіналу. Як казав Чершов, що вийду в лідери, так і сталось. Знаєте, як по маслу. Ось мій вирішальний момент віддячити Чершову за його слова. Тим, що 4 поворот набагато нижчий, та я боюсь. По очках вмене все добре, заскочив на планку і побачив ті зламані дерев’яшки. «Подавай лапу». .–. говорить Чершов (собака). Витягує мене з халепи, яку я навіть не очікував. За цими дерев’яшками була велика пробоїна. Я одержав перемогу, та ще побачили Чершова та дали йому ордер титулованого ветерана - переможця. Вибачи-лись за той випадок, який стався десятки років тому, там були підкуплені адміністратори. А я порадував свою сім'ю, та тепер в мене в новій колеції є світовий кубок 2018 року. Запросили наступного разу ще приїхати. Зміниться все облаштування, цього року не встигли реконструювати.