Славко не выдержал

Це був пізній зимовий вечір, який відштовхував інших своїм холодом. Світлі сніжинки тихо падали з неба на землю, закриваючи все навколо білою скатертиною. Голі дерева стояли по краях дороги, по якій йшов на суд Славко. У нього під ногами хрустів сніг, що щойно випав. Нічого не віщувало біди, адже він міг чітко висловити свою думку, але він не міг перестати хвилюватися про це Йдучи по порожній дорозі до суду, Беркута хвилювався, адже підсумок йому був невідомий. Його лякало те, що в залі може статися щось жахливе і це було дійсно страшно. Він дивився на замерзлі краплі води, що поступово опускалися на землю, і думав абсолютно про все, що могло і, одночасно, не могло статися. Кожна секунда здавалася Славкові вічністю, адже сьогодні вирішиться його доля і майбутнє Увійшовши до зали, всі погляди одночасно кинулися на нього, немов пропалюючи. Коли він побачив своїх батьків і друзів в приміщенні, йому стало трохи легше і він пішов на місце, що було призначене йому. Суддя почав задавати багато питань, але ніразу не запитав щось, що дозволило дати чітку відповідь. Беркута вже почав сумніватися в тому, що у нього вийде вийти звідси невинним, як він планував. І ось судья задає те саме питання: -Чи згодні ви, що цех хлопчина, невинний, та каже правду?- дуже дивно, і не своїм голосом, каже судья Весь зал мовчить. Славко не цю реакцію очікував, бо весь його клас, колись збунтувався за нього, а зараз ні звуку. І ось: -Тоді ввечері, було досить темно-почала говорит жінка з міліції-але я вела хлопчину, дуже схожого, на того, який зараз стоїть перед нами, він намагався строїти з себе невинного -Значить суд вирішив. Славко Береут винний! На цьому наше засідання закінчено-промовив судья, і пішов з залу Славко відчув, як все всередині обірвалось. Життя закінчено, воно вже не буде як раніше. Це кінець. Було чутно плач мами, і батька який злився на нього, але це вже не мало різниці Поки Береут загубився в думках, до нього вже підійшла Лілі -Славко..-спробувала доторкнутись до його плеча Лілі-ти..як? -Дуже добре, все дуже добре-наче в істериці почав говорити Славко, на його очах не було ні сліз, а на обличчі ні ємоції -Мені шкода....справді -А мені ні, саме головне, що я тоді навіть на вулицю не виходив, хтось мене підставити, хтось зіпсував мені життя, і я дізнаюсь хто це. Бувай - з цими словами він побіг з зали Пройшов місяць, другий, Славко ніхто не бачив. Він просто зник. Коли, наприклад Лілі приходила до нього побачитись, мама казала, що його немає вдома. Де він? Звичайно він був вдома, але нікого до себе не підпускав, він зійшов з розуму. Цілими днями сидів у кімнаті, і розслідував: хто все ж таки підставив його?! І ось вже майже минув третій місяць. Лілі знову прийшла, мама тепер сказала, що Славко захворів. І як тількі двері почали зачинятися, він вибіг із кімнати. Дівчина, я побачила це, не впізнала його. Під очами були величезні синяки, на голові, здається, птахи гніздо собі зробили, та і весь він був у синяках, худий, наче мати не кормила. -Славко?-з сумнівами запитала дівчина -Я знаю! Я знаю! Хто мене підставив! -І хто ж це? -перелякано запитала Лілі -Це був Юлько!-Славко був наче скаженілий, не чув нікого, він вибіг із дому, і побіг шукати Юлька -Славко, Славко ти куди?-закричала мама -Я піду за ним, не хвилюйтесь -біжучи за Славко прокричала дівчина -Добре, будь обережна Юлько сидів на березі озера, ловив рибу. Це було саме грубоке озеро в їхньому селі, в ньому також було багато сміття, водоростів, і на диво, не менше риби. -Ти, це все ти, я із за тебе став таким!!-почав кричати Славко, і бігти на Юлька -Славко? Ти про що? Ради Бога, не підходь до мене, ти скажений -Моє життя було зламане із-за тебе! -він грубо схватив за плечі Юлька-ти поплатишься за це! Як би зараз Юлько не встиг зараз, якось перевернутись, та віддтолкнути Славко, він би впав, і втопився. Але, якщо Юлько встиг, Славко ні. Він впав в озеро. Повторюсь воно було дуже глибоке, що навіть дорослі люди не діставали до дна. Спочатку він не розуміє, що відбувається. Він досі стоїть на суші? Чи вже впав? Стає важко дихати, тіло слабне. Тут Славко розуміє-впав. Він починаю смикати ногами і руками, кликає на поміч, але не встигає, він пішов на дно..не встиг.