Люди ангелам не пара

День. На дворі ясно, на небі ні хмаринки. Молодий хлопчина років 28-ми йде вулицею з сяючою на обличчі посмішкою. Він був неймовірно гарний. Люди на вулиці оберталися, аби довше подивитися на нього. Хто ж він такий? Ангел? Чі просто вродливий хлопець? Ніхто цього не знає. На зустрічі цьому самому хлопчині прямувала дівчина, років 21-го. Гарна, і теж посміхалась. Не те щоб вона йшла саме до нього, просто в його бік. Побачивши ще з далеку юнака, поклала на нього око. Ось, дистанція між ними 3 метри. Дівчина опустила голову, аби ненароком не зустрітися з ним очима. Та не побачивши його, стикається з ним. Від незручності, у неї червоніють щоки. Дівчина підняла голову і подивилась на парубка - Ой, вибачте будь ласка. Я вас не помітила - стала вона вибачатись знову опустивши голову. - Нічого, з ким не буває, - хлопець знову посміхнувся своєю сонячною усмішкою. Здавалося, коли він усміхається, то може замінити сонце навіть в дощовий день. - Можу я взнати ваше ім'я і куди прямуєте? - запитала дівчина все ще не піднімаючи голови - Моє ім'я - Чон Хосок. Я йду до кафе. В такий гарний день це найкраще місце, - юнак не припиняв усміхатися. - А як ваше ім'я? - А.. Мене звати Чон Мінджи, - посміхнулась вона, нарешті підняв голову і подивившись на Хосока - Можу я скласти вам компанію? - А чому ні? Було б не погано. Усміхаючись, і весело говорячи, обоє попрямували до найближчого кафе. Дівчина багато чого дізналась про нього. Він музикант за професією. Це ж чудово, сама Мінджи без тями від музики. Зайшовши в кафе, вони сіли за перший вільний столик, і почали розглядувати меню. - Чого душа бажає? -поцікавився хлопець - Мабуть кофе і булочку. Ти що будеш? - Я ще не обрав. Боже, як він усміхається, на це можна було б дивитися вічно. Але двері кафе раптом відчинились, і сюди ввійшов якийсь парубок. Вдягнений був в темні джинси, білу футболку, яку було майже не видно, і чорний, довгий піджак. На вигляд здавалося що він не дуже радіє від такого дня, і взагалі від життя. Але той хлопець різко направився в сторону нашого столика. Хто це? Це знойомий Хосока? Що він тут робить? Всі ці думки не вкладувались в голові. Підійшовши, він нарешті заговорив...