Любов до гроба?

Напевно всі читали повість про Ромео і Джульєту ? Любов до гроба і все таке.... Але ви напевно не знаєте,що є історії які нам не розказали. Історії в довжиною з роки,а можливо і століття. Ось і я розкажу вам історію. Історію схожу до Ромео і Джульєтти,яку люди чомусь схотіли приховати . Історію яку мені повідала сама героїня. 1546 рік котедж Сальваторів -Доню цеж не припустимо! Серед залу стояла розсерджена мати та ображена дівчина,за те що її не зрозуміли та не сприйняли правильно. -Мамо мені всерівно хто він та хто його батьки. я кохаю його мамо! В цей день була гроза....З розпачу та непорозуміння чорноволоса дівчина вибігла на двір,та направилась в місце їхньої першої зустрічі. На скелю біля ріки Босфор. Вона була одягнена в біле плаття,яке дощ змочив,але холоду дівчина не відчувала. Вона відчувала тільки душевну біль,та розпач які почалися в її душі,від тоді як вона дізналася,що не зможе бути з людиною яку покохала. В роздумах вона підійшла до річки де її вже чикав її коханий хлопець. Він стояв ані не живий ані мертвий. -Нік вони не дозволять нам бути разом! З ноткою відчаю та болю промовила дівчина. Її голос тремтів від хвилювання,а очі були червоні від сліз. -Давай втечемо хоч на край світу. Продовжила вона -Агата тиж знаєш це не можливо. Ми вже про це говорили. Хлопець зробив недовгу паузу підбираючи слова - тиж знаєш я бажаю тобі тільки кращого...Повертайся до свого життя, я впевнений ти знайдеш своє кохання. Відчайдушно промовив хлопець. - Ні не треба Нік! тиж знаєш я не зможу жити без тебе дівчина видала це не стримуючи сліз. Але вони не знали, що на цій скелі вони не одні. Незнаючи цього вони продовжували розмову та не замітили як до них підійшла дівчина 17-років. -я не зможу жити без тебе з ноткою мольби промовила дівчина -перестань це говорити! Вже у розпачі промовив хлопець. -Агата .Голос заді пролунав мов грім серед ясного небе. -Ада? Забирайся звідси вже нічого не змінити! У розпачі прокричала дівчина -Агата я можу допомогти тобі тільки повертайся додому. дівчина підійшла в притик до пари - Сестра каже правду Агата. Промовив хлопець Дівчина гірко усміхнулась та схопила його за руку -значить любов до гробу? Так ти говорив? -Сестричко не роби дурниць...Дівчина не змогла договорити так як Агата потягнула хлопця за руку,та стрибнула зі скали. Дівчина хотіла схопити хочаб когось,але на томість впала і сама. В цей вечір море було як ніколи не спокійне, а з сходом сонця все місто оплакувало зразу три смерті. Знегорена мати хлопця прибігла туди, як тільки дізналась Люди побачивши її почали розтупатися а в очах кожного мерехкотіло співчуття і жаль -Синку як так? Яж тебе попепеджала! Нестримуючи емоцій промовила Естер. Жінка схопила за руку хлопця який ледь-ледь дихав доживавши свої останні хвилини. - Мамо не плач! Так і мало бути. Хлопець вкладав в слова свої останні сили. -я на віки буду зі своєю коханою. Захлинаючись кров'ю промовив хлопець та заплющив очі. Сили покинули його,він видихнув в останнє, та пустив мамину руку. Жінка закричала в істериці, проклинаючи все на світі, а особливо рід Сальваторів. В цей момент молодша сестра Агати Ада відчувала свій останній удар серця. Дивлячись на збожеволену від горя матір, яка тримала руку вже мертвого сина, та свою теж мертву сестру, вона так багато хотіла сказати,але сили покинули її і вона змогла пустити тільки сльозу,яка змішалась з кров'ю, та заплющила очі. В цей день море було не спокійне, воно билося о скале неначе теж збожеволіло від горя,та омивало тіла мертвих людей. Дощ не переставав лити, немов саме небо оплакувало втрату, а вітер не переставав вити розномячи крики матерів по всьому світу. Цей день запам'ятався всім на завжди, але про нього вирішила змовчати та забути!