Блог трёх городов

- привіт всім! Сьогодні ми будемо подорожувати херсонщиною! - сказав Тернопіль включивши камеру. Наше тріо знову їхало в машині у подорож. За рулем, як не дивно, сидів Чернівці та злився на погану дорогу - як до Києва, то покриття найкраще! Теж мені півень! А як сюди то доріг нема! Якщо мені доведеться знову міняти колесо я його закопаю! Ну а на задніх сидіннях спав Франківськ. Машину трясло від такої дороги, на що Чернівці злився все більше, та намагався об'їжджати великі ями, але це не дуже виходило, проте це нормально. І в принципі у них все як завжди, та попереду пригоди. Навколо стелились поля, як тут різко Чернівці повернув вбік, Тернопіль ледь не впав зі свого місця, а Франківськ прокинувся. - ось наша перша зупинка - водій вийшов з машини та відкрив двері для Франківська. - Доброго ранку). - я знаю де ми! - викрикнув Терен - це хаблувський маяк! - все вірно - відповів Чеслав та допоміг ще сонному Франківську вийти з машини Тернопіль вийшов та підбіг ближче, звісно ж з камерою. - вауууу!... Допоки Тернопіль бігав навколо маяка та знімав його, Буковинський оглядав машину. - схоже все в нормі. Києву поки пощастило. - але Стоп.... Чому він в степу? Тут нема ні моря, ні човнів. - нарешті сказав Тернопіль після декількох хвилин здивування. - зараз поясню... По суті існує три таких маяки - почав Франківськ - перший у гирлі дніпро-бузького лиману, другий трохи далі на березі, а третій це тут. І напрямок вони показують парами, спершу перший та другий, потім другий та третій, або навпаки в залежності від напрямку. - тут достатньо цікаво - долучився до розмови Чернівці - тут би гарно фестивалі проводити. - і справді - сказав Тернопіль - а в середину туди можна? - думаю ні. - холодно відповів Франківськ - добре, йдіть в машину, Зараз їдемо далі. Всі сіли на свої місця, та подорож продовжилась. - а ми ж до Херсона повернемо? - а куди дінемось... - і то вірно. Скоро маяк зник у степах, а подорож продовжилась. - матері твоїй ковінька! Щоб тебе підняло, перевернуло та гепнуло! І знову погані дороги та злість Буковинського. Він знову об'їжджав всі ями, а речі в машині Літали зліва на право, та з права на ліво. - тут всього лиш 14 кілометрів) - намагався заспокоїти Терен. - та йдіть ви до біса з вашими кручами станіславськими! - ми приїдемо та відпочинемо) і все буде добре. - прикро що ми більше добираємось ніж відпочиваємо...- прокоментував ситуацію Іван. І справді це було дуже образливо, але уже через півтори години вони під'їжджали. - все! Ми приїхали! - кароокий встав зі свого місця і пішов ближче. За ним і русявий. - я думаю це було того варте! - з усмішкою сказав Тернопіль. - я також так думаю - Франківськ трохи посміхнувся. - тут красиво. Чернівці на диво дуже швидко заспокоївся і подивився на сонце яке вже спускалось в море. - а тепер... Я хочу їсти! - крикнув Тернопіль - зараз підемо. Ми також голодні. Коли міста поїли вони вирушили далі до Херсону. Він зразу ж знав що хлопці приїдуть та підготував для них номер у одному із готелів. За рулем уже був Франківськ, та іронічно що його дорога була набагато краща. - що за несправедливість... - жалівся Чеслав доїдаючи бутерброди. - не знаю. Приїхавши вони звісно ж поговорили з Херсоном та пішли спати кожен до себе, готуючись до наступного дня. Ранок настає, а це означає битва за ванну. - Тиміш! А-ну вилазь! - та що ти кричиш так, зайнятись нічим? - Тернопіль... А хто тоді там?... - навіть не знаю - сказав Тернопіль з очевидним сарказмом позіхаючи. - о ні... Івано-Франківськ! Вилазь! Ти там годину! Я в туалет хочу! - я ще волосся не помив. - спокійно сказав Франківськ. - чувак, ти тут надовго) - як добре що Тернопіль помився ще в вечері, так що його це не обходило. Нарешті о півдні вони відправились до Скадовська. - а я пропонував ввечері, а ти що казав? "Ой та зранку, я за п'ять хвилин та й поїхали". - ну нагадуй! - рикнув кароокий. - а це точно одне із найбагатших міст світу? - вони просто маскуються, начебто у них розруха, а насправді вони в шоколаді.- відповів Франківськ. Ось вони під'їжджають, як Чернівці різко зупиняється, що братів навіть трохи відкинуло. Виявилось на дорогу вибігла якась мала дівчинка. - діти.... - і не кажи - відповів шатен. Вони припаркувались та вийшли на берег моря. - раніше до революції 1917 це був курорт для добре забезпечених панів, пізніше в 60 вирішили зробити другу Ялту. А тепер це звичайний український курорт. - угу - все що сказав Терен. - так... Навіщо ми сюди приїхали? - запитав зеленоокий. - чув про острів Джарилгач? - сказав русявий - це найбільший острів в Україні. - так здається... Чув щось. - що? - що це острів, і що він найбільший в Україні) - о Боже.... - сказав Чернівці зробивши фейспалм. І ось вони уже пливуть на острів. - ти не казав що нам доведеться плисти - пожалівся Буковинський страждаючи від морської хвороби. - а це хіба було не очевидно? - як завжди спокійним голосом відповів Франківськ читаючи "п'ятдесят відтінків сірого". - там дельфіни! Ти бачив?! - радів Тернопіль. - угу-угу. Коли вони були на місці Франківськ все ще продовжував читати книгу. - і так, це Джарилгач, він не заселений, а ще він відноситься до Джарилгатського народного парку. тут є олені, лані та дикі кабани. А ще тут є павуки каракурти, степові гадюки та великі дракончики. - а ще тут красиво - перебив його кароокий який встиг отямитись від корабля. - так. - сьогодні у нас відпочинок. Я за палаткою, а ви шукайте місце. - добре! - Тернопіль пішов вперед, а за ним поплівся Іван. - до речі, а що ти читаєш?) - енциклопедію. - та ну? Доведи. - BL це кохання двох хлопців. - вірю. Нарешті місце було знайдено, та Тернопіль почав швидко роздягатись готуючись до плавання. По суті речей на ньому майже не було, всього лиш довгі шорти та футболка. І ось ще хвилина і Тернопіль плавав у морі. На відміну від свого брата Франківськ був майже повністю покритий одягом, навіть на руках були білі рукавички, а на голові кепка з капюшоном. Коли Чернівці повернувся, вони разом з Іваном розклали палатку, та парасолю. - добре, я також до нього. - сповістив Чеслав роздягаючись. - біжи - тим часом у Франківська була еротична сцена, так що що відбувалось навколо його мало хвилювало. Ближче до вечора були нові пригоди. - ну от як?! Ти мені поясни! - я не знаю! - ледь не плакав Тернопіль поки Франківськ мастив його спалену шкіру. - а я тобі казав вийди на берег! Та ні! Що ж у морі станеться! - не варто говорити яким червоним був Франківськ, бо його також захопили на море, а пізніше він знову почав зачаровано читати книгу не звертаючи ні на що уваги, та не одівшись. Тільки Черн був єдиним не спаленим. - видно що брати) - а ти мовчи краще! Я через тебе якраз згорів! Спершу чуть не захлибнувся, а тепер згорів! Ти знаєш що може бути рак шкіри?! Ніч у них сьогодні буде не спокійна. На наступний день жайворонок Чеслав встав першим, та зразу ж побіг на море. - як добре). Оскільки була тільки п'ята, а брати прокидаються десь о восьмій, у Чернівців було достатньо часу блукати берегом. Згодом він випадково знайшов табір, та сфотографував його, Франківська може зацікавити. Так він пройшов цілий острів, та повернувся до палатки, там його зустрів Тернопіль. Він уже не був таким червоним, схоже Франківськ вчасно зреагував. Але у Франківська була ситуація навпаки... Він був таким же ш червоним. - схоже у нього буде знову злазити шкіра. - схоже... - відповів Терен - може в море? - пішли. Так вони ще трохи покупались та почали збирати речі в подальшу подорож. Франківськ також скоро прокинувся, я його дуже пекли опіки. - ну от як... - та заспокойся, все пройде, все буде добре) - а як ні... - ставлю 100 гривень на 5 шарів шкіри - сказав пошепки Тернопіль. - ставлю двісті на 6 - також пошепки відповів Чернівці. Через ситуацію з Франківськом хлопці на маяк так й не попали, та кабанів не побачили. - а я так хотів побачити кабана.... - сказав сумно Тернопіль. - тоді приїжджай до мене, організую) - усміхнувся Чеслав. Вони вже їхали в машині, а оскільки Франківськ був ображений на них за спір, він просто тихо читав ще одну яой-мангу, адже 50 відтінків закінчились. Зараз вони мандрують на аджигольський маяк. -... У Києва тренд на всі красиві місця робити таку дорогу? - схоже що так - зітхнув Тернопіль. - бісить! Ось вони уже в селищі Рибальче. - так... Один човен на 3 чоловік - ледве додзвонившись сказав Буковинський - чекаємо. Вони стояли біля води, як тут до них під'їхав човен та взяв на борт. - а тут красиво... - сказав Тернопіль відкривши рота. - аджигольський маяк, 68 метрів, найбільший маяк в Україні, та один з найбільших в світі. Побудований у 1911 році за проектом Володимира Шухова. Конструкція нова, і пережив він багато. Під час 2 світової його обстрілювали німці, та він стоїть. - ого.... Хлопці ще пороздивлялись маяк, та попереду ще Олешківські піски, так ще повернулися вони швидко та поїхали далі. - Київ! Я тебе ненавиджу! Чуєш?! - спокійно, ще трошки... - уааа! Моя машина! По дорозі дякуючи навігатору вони встигли заблукати та заїхати у військову частину. Чеслав дуже розізлився. - та який толк від ваших навігаторів?! - спокійно... Ми майже приїхали) Приїхали вони уже ввечері, сонце ховалось, а Франківськ продовжував злитись. Він вигнав двох хлопців, та залишився в машині сам продовжуючи читати. - Ну що ж... Діставай палатку. - зараз. Сьогодні хлопцям доведеться спати в компанії комарів. - як бісить! - гаркнув Чернівці убиваючи ще одного комара на руці - ненавиджу. - та заспокойся. Скоро настав ранок, а хлопці прокидаються о шостій щоб подивитись як це все виглядає, і це справді наймовірно. І ось вони вже повертаються додому. Ця подорож була наймовірно, і для кожного по свому. Скоро вони також відправляться в ще одну подорож, але якою вона буде? Кінець 1 розділу