Делані Нортіс

Був теплий, травневий вечір, я сиділа на ґанку, і плела коси своїй донечці. Як тут, вона мене спитала, хто зображений на моїх малюнках які вона знайшла на горищі... Зустрічати своє п'ятнадцяте день народження в психлікарні, таке собі задоволення, але тільки не для Делані Нортіс. Вона живе тут скільки себе пам'ятає, її гарно облаштована палата, та абсолютні знання лікарні прекрасно говорять про це. Скажемо так, одна жахлива людина, посадила її сюди ще в дитинстві, безпідставно зате за гроші. Делані і не знала іншого життя, тому сумувати за чимось поза лікарнею вона не могла. Сказати про неї можна небагато, вона не сильно товариська, місцями егоїстична, але дуже розумна. В шахи вигравала навіть "нормальних" санітарів. Делані давай вже до ліжка! Сказала сестра Норіс, коли я сиділа на підвіконні в залі відпочинку, і малювала. Що ти знову там малюєш? Вона підійшла та я не дала їй подивитись на мою творчість. Я була ще та "міс сором'язливість" тому не горіла бажанням ділитись чимось таким таємним як мої малюнки. Так давай вже спати, а то я кличу лікаря Шурберта! Цей чолов'яга творив жахливі речі, про які нам треба було мовчати... Я не бажала стати учасницею його діянь, тому попленталась в палату. Мені дозволяли робити все, що я побажаю, адже всі прекрасно знали чому я тут. Наступний день, я сонно потупала до столової, до мене підходить сестра Міртл. Сонце, в нас є для тебе новина, до тебе в'їзджає сусідка!