𝐭𝐡𝐞 𝐬𝐡𝐢𝐧𝐢𝐧𝐠 𝐞𝐲𝐞𝐬 𝐨𝐟 𝐭𝐡𝐞 𝐟𝐢𝐬𝐡 𝐛𝐨𝐲༄᯽•

субота. 19:30. - тут завжди так багато людей… - ну а що, це доволі гарне місце для побачень - я б так не сказав гейл посміхнувся, потер плече своєму працівнику і пішов по справам, залишивши хлопця на самоті. - пф, і що такого в цих рибках, вони ж навіть думати не вміють в цей момент джей помітив гарного молодого хлопчину, одягненого в шкільну форму, уважно і з захопленням розглядаючого яскравих рибок в акваріумі. - чому він один, а не з дівчиною?- джей по-тихеньку підійшов до хлопця, склавши руки навхрест. - чим вони тобі подобаються? ти такими очами на них дивишся школяр, злякавшись від несподіваної появи незнайомця, відсахнувся, глянув на того. - вони.. дуже гарні… і виглядають спокійно, змушуючи того, хто на них дивиться перейняти емоцію спокою…- хлопець продовжив розглядати рибок, наче нічого не сталося. він провів рукою по склу, яке відділяло його від того «світу» спокою та тиші. - але ж це просто-напросто рибки, як вони можуть заспокоювати -просто стань і спостерігай.тоді ти зрозумієш, що у кожної рибки своє життя, за яким так цікаво спостерігати джей хмикнув і став дивитися на тих створінь, якими так захоплювався цей загадковий хлопчина стояли вони так довго, не слідкуючи за тим, як швидко плине час -так, мені вже пора - куди?- здивовано, не думаючи, вскрикнув джей -а? - ой, вибач, напевно то не моє діло - саме так- хлопчик накинув рюкзак на плечі і швидким кроком пішов до виходу - зачекай- працівник акваріуму підстрибуючи побіг за ним- ти ще прийдеш? вони зупинилися на виході з будівлі, незнайомець декілька роздратовано глянув на хлопця: - я поспішаю. можливо прийду, сподіваюсь що прийду… пока джей засмучено дивився вслід хлопцю, який, скоріш за все, прокинув у ньому любов до рибок. пройшов тиждень, півтора, два, а загадковий незнайомець так і не прийшов до океанаріуму. джей прибирав зал з рибками, про щось глибоко мисливши - над чим задумався?- як з нізвідкіля зявився гейл - да так, про своє, а ти чого досі тут? ти ж мав йти з сімєю на вечерю до кафе- поцікавився хлопець - та, плани змінилися . а ти за останній час якось змінився. рибок полюбив. - я то? - я бачив як ти залишаєшся після зміни і довго-довго спостерігаєш за ними джей зніяковів, присоромлено потер потилицю і мовив: - одна людина мені в цьому допомогла. я насправді не знав що життя цих створінь настільки заворожує та заспокоює… - ух, і хто ж ця людина? якась дівчина? - та ні, ти про що взагалі. в мене нема на дівчат часу. - а хто ж тоді? - якийсь хлопчина з гарними великими очима. коли побачив яким поглядом він дивиться в акваріум, задумався. - ти мене здивував. і як же звати того загадкового хлопчину? - а я… я не запитав чомусь - оце ти даєш. і що, він сюди ще приходив? - ні, на жаль то була наша остання зустріч чоловік підійшов до джея, посміхнувся, похлопав по плечу і сказав: -нічого, якщо це судьба ви обов’язково ще зустрінетесь, це може бути не тільки в нашому океанаріумі, тому просто чекай джей невпевнено посміхнувся і обійняв гейла - ти і вправду змінився. приходь якось до нас на вечерю, ми тобі завжди раді - дякую, гейл. ти замінив мені батька. дякую тобі велике чоловік здивувався, але не подав виду - закривай заклад і йди додому, не сиди тут допізна. - добре гейл помахав рукою, попрощався й пішов, а джей залишився наодинці з думками *стукіт в відчинені двері* - вибачте, ви ще відкриті хлопець як раз закінучав мити підлогу після робочої зміни. - на жаль…- джей подивився в прохід і побачив знайомий силует. хлопець в шкільній уніформі, з рюкзаком на плечах і великими блискучими очами - я не встиг… вибачте що потурбував- школяр повернувся, і почав би вже йти, але джей вирішив його зупинити, та забув що підлога мокра і - ай, блін…- працівник доволі гучно шльопнувся на підлогу - ти чого?- хлопець обережно підбіг до джея - я той во… - нащо ж бігти як знаєш що слизько. давай допоможу піднятися - дякую - ще й лікоть роздер. наче вже дорослий, працюєш тут, а розуму менше ніж у рибки - взагалі-то ти можеш образити людину своїми різкими висловлюваннями - а що, я не правду кажу? - я також школяр, як і ти, так що розуму в нас майже на одному рівні - мовчи, як не знаєш- незнайомець зняв рюкзак з плеч та дістав звідти маленьку аптечку - нащо ти це з собою носиш? - саме для таких випадків. давай руку, допоможу обробити - це трохи… хлопець взяв того за руку і почав займатися задуманим - мій би ти поніжніше? - зараз сам робити будеш- він відкинув руку джея і встав з крамнички - стій, стій- джей придержав його за рукав піджака,- вибач, продовжуй школярик роздратовано сів на місце - так як кажеш тебе звати? - я за це навіть не заїкався - ми минулого разу не познайомились. я джей - чонвон- тепер вже знайомий хлопець, закінчив обробляти лікоть другого і пустив його руку - файне імя - дякую. ну, я пішов тоді - чекай, куди ти так поспішаєш? раз прийшов сюди за рибками, давай разом подивимось - але ж ви вже закриті - для тебе ми завжди відкриті чонвон посміхнувся куточками губ і погодився на пропозицію хлопці заворожено дивилися і обговорювали рибок - дякую тобі - ти про що? - ну, як сказати. завдяки тобі я полюбив цих чудових створінь - а, ти про це, хех- чонвон посміхнувся - і за руку дякую- джей ніяково потер потилицю - до речі, як ти знаходиш час тут працювати і навчатись? як батьки реагують? - я зазвичай ходжу тільки на перші уроки, з інших йду. а за батьків не запитуй, їм до цього нема діла - як це батькам немає до тебе діла? ти ж їх дитина. - вони померли три роки тому. - вибач, я не знав…- чонвон пожалів за сказані слова і опустив погляд в підлогу -…а чому ти раніше не прийшов? я… чекав тебе- джей вирішив перевести тему -що? с чого б це тобі мене чекати?- здивовано глянув хлопець на того -ну… не знаю навіть. просто хотів ще раз подивитися тобі в очі. вони такі блискучі і погляд такий дитячий коли дивишся на те що тобі подобається… -ти чого?- школяр засміявся і пихнув джея в плече,- наче з дівчиною фліртуєш, хахах хлопак почухав потилицю і збентежено, з невмілою посмішкою відвів очі -насправді я не приходив тому що скитався по підробіткам, в мене просто-напросто не було часу -ти з бідної сімї? -не те щоб з бідної… просто з татом проблеми -він хворий? треба гроші на лікування? -ага, на лікування від любові до пляшки горілки -оу… тяжко тобі напевно -та вже звик- чонвон навіть не повів бровою, неначе й справді в нього в сімї все добре -ти…можеш приходити сюди у вільний час, відпочивати від всього світу. а я з тобою буду, підтримаю тебе коли завгодно чонвон подивився на джея з посмішкою на обличчі, але вона виглядала так не по-справжному… на його очах виступили сльози - ти чого?- хлопець явно до такого не був готовим -я…просто не очікував у мене ніколи не було друзів, бо я постійно працював щоб прокормити молодшу сестру і себе. утром просинався, відводив її до дитячого садочка і йшов до школи, зі школи на роботу, потім забирав сестру, відводив додому, готував їжу, вкладав спати і йшов на іншу роботу. просто молився щоб батько не прийшов додому раніше мене і не чіпав сестру. -хочем я тебе обійму? - а можна? - звісно- джей потягнувся до друга щоб утішити його обіймами.. він постукав чонвона по спині і сказав: - відтепер я буду поруч з тобою. візьми мій номер і телефонуй хоч вдень, хоч вночі, хоч зараз, хоч через десять років. - дякую тобі велике, ти мені також можеш… в будь-який час хлопець взяв друга за руку, погладжуючи її усміхнувся. - все буде добре. я з тобою після цих слів серцебиття чонвона прискорилася неначе в сто разів, ще й ця атмосфера… темнота надворі,приміщення освітлюється лише завдяки підсвітці акваріуму, де спокійно плавають рибки. в закладі немає нікого, нікого окрім усміхненого джея, чонвона, що плаче і рибок.