Boundless love or it all started with Halloween

Тепле осіннє сонце уже дивитися у вікно,кидаючи на підлогу сонячних зайчиків.Ліжко,ще тепле від нього пахне теплом та ранковою кавою.Ліно вже з самого ранку на кухні,готує смаколики так як до нього скоро прийде його найкращий друг.Адже у них є традиція кожну неділю снідати у Мінхо,а вечеряти у Джисона. З Ханом вони товаришують ще з дитячого садочка,тоді ще вони були сусідами та кожен день проводили разом.Як Мінхо пам'ятає у перший день знайомства був Хелловін,він одягнувся як зомбі.Йдучи вулицею він зустрів хлопчика у костюмі білочки,який їсть цукерки,запихаючи їх за обидві щічки. -Справжнє білченя,-радісно вигукнув Ліно підбігаючи до хлопчика. На що той усміхається жуючи цукерки. -Привіт я Мінхо,-сідаючи біля білки промовляє Ліно -А я Хан-промовляє білочка,простягаючи цукерки,-будеш?у мене,ще багато їх є!! -Оо дякую,-відповідає Мінхо беручи цукерки,-У тебе такий милий костюм,-з захопленням говорив він,проводячи рукою по пухнасті кофті. -Ха-аха дякую,у тебе також дуже крутий костюм,-радісно відповідає Джисон      //// /Від лиця Мінхо// Ось там ми і стали найкращими друзями. Але останнім часом усе змінилося,не розумію,що зі мною відбувається!?Чому я думаю про Хан-і постійно?!Можливо я просто дуже звик до нього..Чому серце кожного разу б'ється у божевільному такті коли ми сидимо на одинці....Чому?!....................здається я божеволію.... Я божеволію коли довго його не бачу,..раніше такого не було.          Хоча я розумію,що ми просто друзі між нами нічого не може бути,але....може все вийде....може доля повернеться до мене з усмішкою і зробить мене щасливим.... З батьками я давно не розмовляв, адже вони завжди любили інших дітей більше ніж мене....навіть ніколи не приходили на свята в садочку або школі,а на святах Ханни(сусідської дівчинки яку любили батьки Мінхо) були завжди....... Але я став справді щасливий коли у моєму житті з'явився Хан-і!!!Він як ясне сонце,що освітлює навіть найтемнішу кімнату,він завжди поруч. Я справді хочу сказати йому,що він для мене більше ніж друг,але боюся,що після такого він мене кине,а ще більше боюся що мої почуття з'їдять мене з середини,що від мене не залишиться нічого.....Від своїх думок мені інколи моторошно,але так у всіх буває,правда??! Я скажу йому все, обов'язково і зроблю це як найшвидше,адже якщо я цього не зроблю мої думки зможуть мене справді вбити.... У цей час Хан плаче від своїх почуттів у плече Фелікса,в кафе під квартирою Ліно.                                                                           -Хан-і уже тут,і сніданок готовий,-радісно говорить Мінхо,йдучи до дверей відчиняючи їх -Мінхо!!,-радісно кричить Хан,залітаючи до квартири та накидається на Ліно. -Хан-і нарешті ти прийшов,-обнімаючи відповідає Мінхо -Оо як смачно пахне,- знімаючи взуття говорить Хан-і ідучи до кухні,де на столі уже стоїть свіжий пиріг з фруктовим чаєм -Я старався Хлопці сіли за стіл,Хан-і зразу же почав нахвалювати Мінхо за такий смачний сніданок,а він тільки усміхається та п'є чай -Як тобі ідея сходити сьогодні кудись?,-запитує Хан задуманого Ліно -Можна,а куди -Кудись будемо тільки ми одні Вони часто фліртували один з одним,це був такий їх спосіб показати свою дружню любов. -Ооу навіть так,-посміхаючись говорить Ліно,-тоді можна сходити на американські гірки сьогодні у вечері,де нікого не буде,-добавляє Мінхо,дивлячись на почервонілого Хана. -Ах-ах,гаразд,тоді ловлю на слові,-підморгнувши відповідає Хан сідаючи на дівана перед телевізором,-а зараз давай подивимося якийсь цікавий фільм -Окей,тільки замовлю нам піццу -Добре,а я виберу,що можна глянути     //// Піца приїжджає,вони сидять дивляться дораму,яку Хан вибрав,тому що її порадив Фелікс,сказавши обов'язково глянь її з Ліно. Дорама різко стає не такою,як була,і Хан різко червоніє -Ой ...я не знав,що вона така... -Нічого,вона цікава -..ну гаразд,якщо тобі цікаво... Включається сцена в поцілунками,яка переростає у дещо набагато більше,і це все було між двома хлопцями!! Фелікс точно,щось знає..... Хан-і також не просто так проводив майже весь свій час з старшим,він полюбив його зразу ще у перший день зустрічі,Мінхо завжди схожий на маленьке красиве кошеня,яке так і хочеться зігріти і приласкати. Мінхо підсовується до Хана трохи ближче,і тихо говорить йому на вушко,-Хан-і я дещо маю тобі сказати,дуже важливе,-серце Мінхо колотися адже його ж почуття його вбивають,і якщо б він зараз не наважився б сказати,думки його б з'їли заживо.... -Зараз..?-запитує Хан повертаючись до старшого -Да..я мушу це сказати...просто зараз..... Джисон ставить дораму на паузу,після недовгої тишини Мінхо продовжує. -Хан-і ти мій найкращий друг.....і я не можу більше тримати у собі...все,що я відчуваю......до тебе.....,-Ліно вдихає повітря і продовжує,-ти...мені подобаєшся більше,як друг....,-і врешті йому стає легше після цих слів     //// Хан хвилину дивитися на старшого,-Ліно...я думав про це...останнім часом зі мною також щось діється,я довго думав і зрозумів...ти мені також більше як друг Після слів Хана,Мінхо без слів обнімає його,легенько погладжуючи по спині шепоче,-Як легко стало на душі....я думав ти мене кинеш зразу.....,-цілуючи в кінчик носа говорить старший. -Це все Фелікс,я зрозумів про свої почуття тільки за його допомогою,-гладячи потилицю Ліно говорить Хан,дивлячись своїми прекрасними очима в душу Мінхо    ///// -Ліно,ей Ліно,-наляканим голосом повторює Джисон,-Ліно..ти живий Що...я...це все сон!? -Ах,да все нормально.... -Ліно ми дивилися дораму ти відійшов і тебе не було годину,що ти робив?Я знайшов тебе лежачого на землі!Скажи що трапилося??! Мінхо посміхнувся,але усмішка виглядала по іншому... -Я..хах-вх..зі мною все прекрасно,-сміючись продовжує Мінхо,-Я просто не зміг тобі сказати,ах-хах таку дрібницю,про яку можна мовчати роками,-Ліно обійняв Хана,не зупиняючи сміху -Ха-аха,Хан-і,мій любий,Хан-і зараз я схожий на божевільного,але це все через тебе,я щасливий з тобою,-Ліно наблизився до вуха і тихо промовив,-Хан-і я люблю тебе,-останнє,що вимовив Ліно перед тим як знову відключитися. -Ліно,ей вставай!!,-Хан легенько б'є по щоках -Ліно,ти не можеш просто так залишити мене на одинці з думками,хей!!!Ліно!!,-наляканий Хан кладе голову Ліно на коліна та дзвонить у швидку -Ало,людина не притомна!!Адрес.....швидше!! Все буде добре,я попіклуюся про тебе,-промовляє Хан гладячи Ліно,-А я тебе також люблю,сильно-сильно! -Якби не Фелікс я б і не зрозумів як сильно я тебе люблю...  //// Швидка приїхала.А далі все було як у тумані..вони сказали він був хворий,його заживо з'їдала хвороба....Я нічого не міг вдіяти лише поїхав разом з ним..... Пустота .....все,що всередині мене...... Без Ліно темно,все ніби розвалилося,і єдине,що я можу зробити це просто буди з ним...... День за днем, тиждень за тижнем....місяць за місяцем... Я постійно був біля нього,він дуже слабкий,але живий! І ось нарешті лікарі заходять в палату де ми з Ліно просто тримаємося за руки. -Лі Мінхо,ви повністю здорові!,-говорить лікар,з посмішкою дивлячись на Ліно -Я здоровий?!Як круто про це чути,-Ліно розпливається в усмішці,-нарешті... -Але потрібна реабілітація,довгий час ти ще будеш важко себе почувати,тому потрібно буде звертатися до нас. -Звичайно,ми..тобто Ліно може іти до дому? -Так,патологій ніяких немає,всі аналізи чисті,тому можете помаленьку іти до дому Нарешті, після такого довгого та важкого часу, ми зможемо піти до дому.   /Щоб довго не описувати дорогу скажу, що вона була довгою/  /В дома/ -Хан-і ми дома!!,-радісно вигукує Ліно сильно обійнявши Хана -Ми в дома?! -Ну да...хіба ні?Хіба ми не можемо жити тепер разом після того, що пережили -Ооу Ліно,я згідний, але сьогодні ти будеш відпочивати, -Хан-і легенько поцілував Мінхо і пішов разом з ним в кімнату. -Ну... Ханні я хочу ще.., ображено говорить Ліно дуючи губки. -Ну давай..тільки потім ти ляжеш відпочивати, радісно щебече Джисон підсовуючись до Мінхо -Ха-аха як скажеш... І ось той самий момент.Ліно прилинає до пухленьких покусаних губ свого Ханні.Легенько покусує їх але Хану це подобається.Ліно швидко просовує язичок всередину,там де тепло,поглиблюючи поцілунок.Хан-і ж погладжує спину,підсовуючись все ближче і ближче. Між ними є тільки іскра та очі у яких Хан-і бачить всю галактику,своє найбільше кохання у житті...легень сльози течуть по щоці Ліно,але це сльози щастя,яке він бачить перед собою кожного разу згадуючи слова Хан-і "Все буде добре,я попіклуюся про тебе.А я тебе також люблю,сильно-сильно!" Тепер вони справді щасливі,кожного ранку відчуваючи один одного,живучи разом,роблячи усе разом... Безкінечна любов зв'язує їх кожної хвилини все сильніше і сильніше,але вони обидва згідні провести усе життя разом....