на украинском
21 ноября 2022 г., 11:09
На дворі середина січня, хлопці вперше з початку місяця виповзли на вулицю без потреби, просто погуляти. Точніше, Гліб побачив снігопад і ще купу снігу, і не зміг відмовити своїй внутрішній дитині піти повалятися. Тепер вони з Марком, вдосталь награвшись в кучугарах, стоять поблизу свого дому з вельми задоволеними обличчями, усміхаються.
Маркас стоїть з цигаркою в руках (а хто його потім лікувати буде?? здогадайтесь самі), а світло фонарного стовба над ним підсвічує сніжинки, які тихенько опадають на землю, короткі русяві кучері та його шарф, дбайливо зав'язаний на ньому Глібом до самих вух. Його обличчя розслаблене, але з широченною усмішкою, яких останнім часом було так мало. Марк полюбляє загнати себе в безвихідний колодязь, хоча чого душею кривити, вони обидва це полюбляють. Але зараз цьому немає місця, і другий хлопець ловить кожну секунду на камеру мобілки, яка просто чудом не вимкнулась у такий дубак.
Гліб міг би заприсягтися, що готовий терпіти будь-що, витратити усі нерви, аби тільки бути поряд, бачити його отаким. Марік залипає на танці сніжинок над його довгими білобрисими патлами і думає теж саме про нього. Вони вже мільйон разів казали це вголос, ще мільйон разів прокрутять цю думку в голові.
Примечания:
следующая на русском, так что милости прошу 💕
тгк : https://t.me/smnsv
тгк со стихами : https://t.me/golubiletyatnaverh
