Готель Привид 👻

***На годиннику 13:45 на вулиці Грушевського відкривається 4 поверховий готель "Привид" його власниця Поліна Ларенс. А, я тільки приїхала в місто з іншої країни. Думаю я можу пожити в готелі "Привид" пару днів. І з двома валізами я йду до нього. Хазяйка дуже ввічлива. Вона допомогла мені підняти валізи в мій номер, що знаходяться на 3 поверсі. Ще й зробила менi знижку в честь того, що готель тiльки вiдкрився. Як тільки хазяйка пішла я почала розкладати свої речі. І тут мені подзвонили. - Ало, доцю як доїхала? - Ало, мамо все добре. - Ти ж знаєш, що треба бути обережною, кажуть, що недавно з'явився маніяк, який полюе за молодими Дiвчатами. - Звичайно мамо я буду дуже обережною. - Бувай, доцю. - Бувай, мамо. Я завершила виклик. I продовжила розкладати свої речі. Коли закінчила звернула увагу, що в готелі була гарна шумоізоляція тільки за відкритим вікном шуміли машини. Це гарний район і тут дуже багато машин, шумить сильно. Я закрила вікно, настала могильна тиша. Я ввімкнула свою улюблену музику, перевдягнулася в чорний iз зеленими полосками спортивний костюм і почала займатися спортом, я займаюся спортом з 13 років. Тому звикла до навантаження, займалася я десь півтори години. Я вимкнула музику та втомлена пішла до ванної кімнати. Вода була теплою та чистою. Але я на це не завернула увагу. Після душу я перевдягнулася в яскраво-червоне, коротке плаття й каблуки, взяла чорну з золотим замком сумку. Я вийшла та закрила номер. Зайшовши в ліфт, натиснула кнопку першого поверху. Двері ліфту закрилися й я поїхала. Ліфт швидко спустив мене на перший поверх і двері відчинилися, я ступила на вишуканий червоної килим і пішла до виходу з готелю. Пройшовши повз рецепцію хазяйка побажала мені удачі, подякувавши я вийшла за білі двері готелю. "Може прогулятися?" - промайнула думка в мене в голові. І я пішла у бік центру. Я знаю що там великий процент криміналу, але зараз ще не вечір, тому я не думаю що треба перейматися. Сьогодні можна сходити в магазин одягу, так і зроблю. Поки я йшла до центру я помітила, що людей дуже мало. Це мене здивувало, сьогодні ж неділя, а в неділю зазвичай дуже багато людей. Але я не повернулася до готелю, а пішла далі. Це не дуже велике місто тому я вже бачу магазин одягу. Я почула сильний удар по голові... Я опритомніла, пам'ятаю тiльки жiночiй голос - "Тягни її в фургон !" Я прокинулась в якійсь кімнаті. Там були двері і одне вікно. Я підійшла до дверей - вони були зачинені. І тут у вікні я побачила Поліну Ларенс - власницю готелю. - Де я?! - вирвався скрик з моїх вуст. Вона посміхнулася не доброю посмішкою і пішла. В мене виступили сльози, я в іншій країні, без друзів і батьків, ніхто не знае де я, мало шансів що мене будуть шукати тут. Віконце відкрилось, там я побачила тарілку з їжею. Я тут вже півтори години і дуже зголодніла тому я підійшла й мовчки взяла тарілку, це була якась каша. Я почала їсти. поцікавилася: - Скажіть, де я? - Добре, тебе все одно не знайдуть, ти на 4 поверсі мого готелю, і можеш й не пробувати кричати, тебе не почують, тут Дуже добра шумоізоляція. Багато людей були тут до тебе, - Вона повеселішала. - А де вони? - злякано запитала я. - Там де будеш і ти. Я прижалася до кута кімнати. Мені було дуже страшно. Я впевнена що зараз моя мама й не думає що я попала в халепу, але скоро вона буде менi дзвонити, раз за разом, переживати й хвилюватися. Навіть не встигла попрощатися по телефону, а може це був останній раз коли я чула її голос. Поліна Ларенс - серійна вбивця, яка відкриває свої готели в різних містах, з різними назвами, її жертви зазвичай іноземці, бiднi а вiдi суспільством люди. Вона забирає їх на 4 поверх свого готелю де й мучає їх. Поліна вбиває своїх жертв голодом, газовими кімнатами та іншим. Я сиділа в тій малесенькій кімнатці, менi почало здаватися, що в мене клаустравобія, Поліна заходила кілька разiв, познущатися, їла я 2 рази на День, якусь дивну кашу. Після неї мені дуже хотілося спати, я думаю що вона з снодійним. Але для чого це їй? Що вона задумала? I я виберуся звідси чи ні?