Затемнення

"і тоді я збагнула , як усе залежить один від одного. як усе є одним цілим ..." частина перша: усе спочатку Розуміння, що усе не повернеться назад , додає ще більше бажання до Нового Життя. Розуміння, що усе буде спочатку. Виходячи з машини , я одразу замітила велику білу будівлю з величезними літерами "Eclipmoon". Усе час заходити. Час відкривати двері школи... двері в невідоме.. двері в нову історію мого життя. Я Роуз Стекер , відьма клану місяця. Раніше була, чи частково є. Неважливо . Я перейшла в цю школу , щоб поглинутись в те що для мене найближче , найцікавіше. Магія , чаклунство, відьми. Як усе це заворожує лише одними словами. Мріяла усе своє 16- річне життя , поступити саме у цю академію магії. Вона рахується найкращою в штаті Сан -Дієго. одразу , не встигнула я навіть відійти на пару кроків від машини , вибігла приємна дівчина.Я одразу замітила що вона мого віку і теж скоріше за все із клану місяця. Дівчина мала довге світле волосся, якскраві зелені очі. -Привіт, школа і в тому числі я , раді вітати тебе у "Eclipmoon". Я Нора- підбігла одразу вона . -Дуже приємно і взаємно, я Роуз Стекер. -Я одразу, як тільки почула ,що буде новенька , відкликнулась на прохання директора , провести тобі ескрурсію. До речі , щодо директора, вона поки не зможе тебе зустріти , бо дуже багато справ , тому вона передала тобі всі її вибачення і сказала , що скоро обов'язково наглядне до тебе. -Я навіть рада , що зустріла мене ти а не директор, з тобою я думаю більше дізнаюсь нове.- Нора взяла мене під руку і відчинила величезні двері. Я дуже в захваті , наскільки гарна в середині була школа. Величезні білі колони стояли посередині, підлога з мрамору , а подивитися на верх був стекляний купол. - Заворожує -тихо промовила я. - Усю історію академії я не розповім , але з однією цікавою легендою для мене я тебе познайомлю. Усі мої думки про декор академії відпали , вся моя увага була прикута до Нори та їх легенди. -Пару століть тому у цій академії вчилась дівчина, яка на рік була старша нас. Її усі любили , як і вчителі так і однолітки. Тобто у неї все було: популярність, врода , розум та гарантоване щасливе майбутнє. Але ти знаєш, що ніколи не буває таких щасливих історій які так само закінчувались. -Я вже надіялась , що може тут буде щасливий кінець,- з сарказмом відповіла я. -Майже. Приходив час до місячного затемнення.Як і зараз , так і тоді , було заборонено в цю мить виходити на вулицю.І також охорона ходить перевіряє чи не проявилося ні в кого сила тіні.,-перевела подих Нора,- але у нашої студенточки саме і проявились ці сили. Я з насторогою подивилася на Нору. Одне слово тінь наводить на усіх страх. -Продовжую , а саме її хлопець перевіряв на прояви цієї сили , бо він був командиром перевірників. Як сильно він її не любив , як сильно вона благала не здавати її , але служба для нього важливіша. Він повів туди де сам не знав , що буде. Він повів під купол , який досі стоїть зараз, у кайданах та покликав усіх старших і у тому числі директора. На скільки відомо на той час директор не славився добром , навпаки жорстокістю. І саме директор дав наказ вирізати серце дівчини хлопцеві. Тоді у мене пішли мурашки від почутого. Була краплинка надії , що все таки не буде так як я думаю. -Дівчина почала благати його не робити цього , але він взяв кинжал і приобняв її , ложачи дівчину йому на коліна. Я думаю що все таки йому було тяжко це робити , він приховував ці емоції.- з надією промовила Нора,- все ж таки він встромив їй у серце кинжал під час затемнення. Він підняв голову і подивився на місяць.Потім з сльозами на очах подивися на свою кохану. Він промовив слова вибачення, продовжуючи встромляти кинжал їй у закохане серце. А Дівчина у свою чергу промовила закляття на прокляття цього місця. На скільки відомо це прокляття, яке говорить , що вона випустила свою тінь на свободу , яка досі ходить по цій школі і шукає собі сосуд . По словам очевидців ї кров стала білою і розлилася по підлозі , і ось чому зараз нашій теж підлозі така велика біла пляма,- закінчила Нора -Оптимістично , висновок не вірте у кохання в цих стінах академії. -Я подивлюсь наскільки довго ти зможеш не закохатися.,- з усмішкою промовила дівчина. Нора показала далі мою нову школу. Можу сказати школа була неймовірно гарна та естетична. Також показала мені кабінети занять та мій шкафчик. Щодо студентів, то вони були доволі цікаві. -А що до дружності в цих стінах академії? -В основному усі з одним одним спілкуються.Немає у нас задир. Є тільки деякі учні які не бажають ні з ким спілкуватися. То вони сидять за тим столом,- показала мені Нора на самий дальний столик. У мій простор зору припала одна дівчина.Вона сиділа в наушниках і читала книгу. Зовнішність була доволі приваблива. -А хто ця дівчина, яка там сидить. Вона щось не схожа на дівчину яка без популярності.,- показала я на ту дівчину. -А це Емма Річардс. Вона донька директриси.Емма завжди такою була відльюдяною. Звісно у мене були спроби з нею поспілкуватися, але вона одразу цей контакт відрізала Мені одразу стало цікаво , а чи я зможу цей контакт наладити. -Це ось наш столик, прошу познайомся з моїми друзями,- з усмішкою промовила Нора -Привіт , я Кендіс , рада дуже тебе вітати у цій школі,- не встигла я розвернутися від Емми , як Кендіс одразу налетіла з обіймами на мене. -Ой і мені дуже приємно , Роуз,- промовила я у дефіциті повітря. -Ей Кендіс ти її задушиш , навіть не встигнувши мені познайомитися з Роуз.,- почула я чоловічий голос. В ту же мить Кендіс мене відпустила. І я побачила хлопця високого в окулярах, досить симпатичний. -Дуже радий тебе вітати у академії "Eclipmoon", мене звати Ной. -Приємно , я Роуз -Звідки ти до нас приїхала?,- з усмішкою спитався Ной. І тут я трошки занервувала. А що то відповісти на це питання? -з невеличкого містечка, якого навіть немає на карті. Недавно там пройшовся сторм. Тому і не існує більше цього міста. -Оу це прикро. Але я знаю , що школа заміне твій старий дім. -Так але якщо ми не зпізнимось на перше наше заняття.,- сказала Нора. -Приємно було з вами познайомитися, надіюсь ще буде змога покраще поспілкуватися,- не встигла я договорити , як мене перебили -І ця змога буде сьогодні ввечері. Кожного першого навчального року у нас вечірка біля вогнища.Тому я з нетерпінню чекаю.- гнучко відповіла Кендіс -Оу вечірки це круто але... -Вот і чудово в 20:00 чекаємо! Ну все ми з Ноєм побігли. Ной встиг мені помахати рукою.Я зробила це взаємно.І я знову обернулась на стіл де сидить Емма. Я побачила їх погляд на собі , але коли наш зоровий контакт наткнувся, вона одразу перевела свй погляд на книгу. Нора це замітила. -Так як ми сусідки з тобою по кімнатах,то ти можеш в будь який момент до мене звернутися.А зараз час бігти на урок варення зілля. Професор не любить запізнюючись і новенький. А ти 2 в 1. -Люблю бути універсальною,- збрехала я. Ми побігли по довгим коридором до нашого класу. Як на зло цей клас був найдальших. Можливо, через те що , щоб невдалі зілля не зірвались біля класів. -Доброго дня , професор Паркер.,- з люб'язно сказала Нора -Проходь, Норо, а хто це в тебе за спиною. -Я новенька в цьому році , Роуз Стекер. -Стекер... а звідки ти приїхала, Роуз? Паніка знову охопила мене. - Запевняю Вас професоре , що ви навіть не знаєте про це містечко. Недавно там пройшовся сторм і його більше не існує - Запевняю Роуз, з географії я був найкращим в класі . І я зрозуміла цей натяк , на те щоб сказати все ж таки звідки я приїхала. - Борнот, сер - Я був проїздом там , гарне доволі місто. Проходьте дівчата сідайте. Ми йшли з Норою до нашої парти , вона знаходилась на останньому ряді.Коли ми сіли , то до мене був розвернутий хлопець. Відвести від нього погляд було неможливо. Настільки красивий був , що я до цього таких не зустрічала. Я потонула в його сірих бездонних очах. Але впустила воду у мій океан Нора. - Ей подружко , хто мені 30 хв тому говорив не закохуватися в цих стінах академії. - Якщо ми дивилися один на одного це нічого не значить. Проходить пару секунд . - Норо, розкажи мені про нього.,- з великою цікавістю спитала я у Нори. - Це Сейм Клер. Популярний хлопець. З клану сонцю. Батьки його вносять великі гроші за його навчання. Кожна дівчина мріє бути з ним. Ріст його 1,83, чудові ямочки на щоках , волосся чудово переливаються на сонці... - Так все стоп , стоп, я уже не стільки просила про нього подробиці. Я відчула запаморочення в голові, в очах почало темніти і я не могла рухатись. -Норо... щось мені не до..... Нічого.Тьма.Темно.Мій розум затмярений, я нічого не розумію. Що сталося? Де я ? Далеко я почула голос , проблема в тому , що я не бачила нічого , але могла орієнтуватися в просторі. Якщо це можна назвати простір. Я йшла навмання, але голос я чула вже голосніше. -Скоро все зміниться. Я скоро буду. Я скоро побачу. Я скоро відімщу. Чесно кажучи я нічого не розумію.Голос був жіночий.Я хотіла щось вигукнути , але ніби голосу нема . Я випадково впала . -Хто тут?!Я тут не одна!Я чую ти тут!- кричить цей голос. Мені стало лячно , я почала чути стукіт ніг які до мене були ближчі.Я побачила, як з темноти до мене сунуться руки ...Руки. Я крикнула.Але відкриваючи очі я була знову в класі на полу.Я побачила всі повернись до іншої парти. Крики.Я піднялася, підбігла до гурту людей , які стояли біля першої парти. Я була в шоці.На парті лежала дівчина з якої рта текла біла піна.Вона була мертва.Що я пропустила? -Норо ... що сталося? Що сталося зі мною?- змогла спитати я , коли ми стояли в коридорі дивлячись як проходить швидка. -З тобою все ясно , ти загубила свідомість.Всі розвернулися тоді до тебе , але Сейм побачив як Дора , яка сиділа на першій парті , почала задихатись і плюватись піною. А потім ти прокинулась, і вот .... -В цій академії колись таке було?- з цікавістю спитала я -ні , окрім тої легенди.-сказала Нора , втикаючи на труп Дори.-знаєш , а вона була відмінниця.Все б життя було по переду . І тут нашу розмову перебив Сейм. -Дівчата ви як?,- спитав хлопець , уважно дивлячись на мене. Я підтримала цей зоровий контакт, але Нора мене підпихнула плечем , натяком на те що потрібно відповісти. -Я майже все саме цікаве пропустила, будячи в несвідомості. Хмикнув Сейм. -Не згадую , щоб я знав по імені цю красоту. -Роза,- усміхнулася я -Сейм, Ми далі тримали зоровий контакт і тримаючи один раз одного за руки. -Роза , нам ще треба взяти книжечки на інші уроки,- відірвала нас Нора. -А ви що думаєте уроки , ще будуть? Звісно ні! Тому краще готуйтеся до вечірки.Я ж тебе там зможу побачити? -Думаю зможеш,- усміхнулася я -Тоді це буде чудовий вечір. Добре , я пішов від вас , але від тебе не надовго,- поцілував мою руку. Побачивши, що Сейм відійшов далеко , Нора крикнула: - це було неймовірно. ти в академії не так довго , а вже зачарувала цього хлопця. Дівчата тобі цього не пробачуть. - Нехай. Мені байдуже. Я не була готова бути для всіх подругою . Майже весь день ми провели в кімнаті. Розбирали пакунки , речі. Нора почала розмову: - Цікаво , а що буде професору Паркеру. - В якому сенсі? - На його уроці стався нещасний випадок, він має нести відповідальність. - А якщо це не був нещасний випадок?,- перебила я - Звісно він був , всі бачили . - Ти так віриш у все що бачиш? Деколи потрібно перевірити усе. І цим я хочу зайнятись. - Роз, ти серйозно у нас вечірка, а не перевірка , і ще навіщо це. - Вечірка, вечіркою, але ти сама не хочеш знати чому це сталося? Я так думаю у професора Паркера , ніколи в житті не могло б це статись. А тут ще на першому уроці. -І що ти пропонуєш?