код "ешофренія"

День 15 жовтня. Бібі сиділа і писала листа матері про успіхи в її житті. Через кілька років вона вже змогла заснувати команду порятунку міста від усіляких містичних сутностей та й репутація у них на висоті. Загалом не життя, а суцільна казка! Героїня вийняла гроші з гаманця і поклала до конверта з листом, написаним раніше. - ось тепер лист написано, тому зараз піду і відправлю його на пошту, - це було подумки у нашої дівчини. на вулиці був теплий осінній день, тож вона не поспішаючи йшла до пошти. Гуляла Бібі по парку, адже це одна з доріг потрапити до відділення пошти. Дорогою їй зустрівся Фенг. -Привіт, Бібі, знову лист? — вона особливо нікуди не поспішала, тож поговорити дорогою вона не була проти. Але при цьому Фенг сам по собі приємна людина, тож нагрубити йому і йти далі, коли ти на легких, було б дивно та жахливо. -Привіт, Фенг! Так, ти вгадав щодо листа - спокійним голосом промовила дівчинка, при цьому йдучи у бік пошти. Фенг пішов у цей бік за компанію. Вони йшли спокійно по стежці. І тут Бібі захотілося спитати свого друга: "А де ти йшов? Хіба тобі теж до пошти треба?". На що хлопець їй відповів: "-Мені потрібно до магазину, щось купити. А то майже нічого немає в холодильнику", після цих слів у нього з'явилася посмішка. Вони ходили, сміялися. Але вже пройшов якийсь час і прийшли до пошти. -Фенг, почекай поки я віддам листа, довго не затримаюся, -на що він відповів: "Добре". Минуло кілька хвилин і Бібі вийшла з відділення. -Фенг, я все! — посміхнувшись, промовила дівчина. - Добре, тоді я піду до магазину. Не бажаєш пройтися зі мною? Коли хлопець спитав, то в нього з'явилося якесь дивне почуття, він трохи нервував, але цього не було помітно. —Добре, я сходжу з тобою. Бібі всеодно нікуди не поспішала, отже могла пройтися зі своїм другом. Фенг узяв Бібі за руку і пройшов з нею до магазину, його рука була досить тепла і м'яка на дотик, Героїня навіть трохи посміхнулася. Пройшовши всередину будівлі, вони пішли у фруктовий відділ. Фенг узяв собі пару потрібних продуктів і потім поклав їх у візок, який він схопив біля входу. Іноді швидкість Фенга навіть вражає! -А ти зможеш доглянути за візком? Це займе не більше хвилини. Бібі була досить терпляча, тому вона відповіла: "Добре". Фенг швидко рвонув у інший відсік, через кілька хвилин він повернувся до Бібі з попкорном у руках. –Попкорн? Ну ти як завжди - ця фраза була сказана ніжно і без жодної злості, Фенг лише видав тиху, але ніжну посмішку. Потім вони пройшли на касу та сплатили своє замовлення. Вийшовши з будівлі, Фенг взяв свої пакети і вирушив додому. -Тобі допомогти? - Фенг наполягав на тому, щоб він поніс свої речі сам, Бібі вирішила не дуже нав'язувати свою допомогу і просто побажала йому успіху. Бібі спокійно поверталася додому, погода була така ж спокійна і стримана, вона ніби сама підлаштовувалася під Бібі. Через деякий час Бібі підійшла до свого будинку і вже збиралася відчинити двері, так тут за спиною дівчинки опинилася Тара. Бібі трохи злякалася -А! Ти мене налякала! Чому так різко? – Героїня трохи підправила свою шапку, адже від страху вона трохи спала. Так як Тара не планувала нікого лякати, вона щиро принесла вибачення Бібі, оскільки вони були добрими друзями. Бібі не обмірковуючи, вибачила свого союзника-друга. Тара простягнула руку до Бібі -Вибачення це вибачення, але я хотіла запропонувати нам піти поїсти. У Тари на руці був годинник, і справді час був якраз до обіду – 14:00. Героїня спокійно потиснула руку Тарі, але в цей момент вона зауважила, що когось не вистачало, а саме Еша! Зазвичай Тара вже з ним приходила. – А де Еш? Ти не за ним спочатку заходиш? - Тарочка не думала, що Бібі так цікавитиметься, але вона й сама не знала. Тому після цього запитання вона сказала, що Еш не відчиняв двері, його нема вдома. Вони йшли їсти, обговорюючи те, куди він подівся. Прийшли. Бібі запитала у Тари що вона їстиме. Тара відповіла, що вона буде те саме, що й Бібі. Вони поїли і розійшлися по будинках, гуляючи парком