Художники

Одного дня в художній школі Іван Іванович сидів у кабінеті з дітьми, давав їм завдання, а сам думав про Олексія Петровича. Він давно був закоханий у нього, но ніяк не насмілювався підійти, весь час він думав про нього, і тут його солодкі мрії перебив деректор. Д:Діти переходить до мене в клас на графіку! Досить вже у Івана Івановича сидіти! Іван аж вздригнув від неочікуваності. Ось декотрі діти розійшлись по класам, і Іван Іванович залишився сам на одинці. Чим більше він літав в небесах, у грязних фантазій, де Іван і Олексій .... Іван Іванович возбудився, так що його прибор стояв як штик, він подумав: І: *треба подрочити щоб член впав, бо якщо деректор помітить випре мене звідци* І Іван взявся за діло. Через 10 хвилин вин вирішив сходити до туалету, щоб помити руки і привисти себе в порядок і на сходах зустрічає Олексія. У Івана заколотилось у серці і він подумав І: *блять цего мені ще не вистачало. Чорт який він красивий!* О: Ооо Іван давно не бачились! І: А.. а так справді.. давно О:З тобою все гаразд? Виглядаєш кепсько. І: Та.. нічого. Напевно потрібно провіятись О: Доречі, за цим я і приходив, пішли на каву? Я прихощаю) І: Ну... В мене там.... Не давши договорити Олексій його перебив О: Ніякі відмовки не спрацюють, діло почекає, ідем І: Фух... Е.. добре як скажеш Іван весь почервонілий пішов за ним. За кавою бола напружена тишина, ніхто не знав що сказати, Іванові захотілось провіяти обстановку і сказав: І: Г.. Гарна погода сьогодні, неправда? О: Еее.... Так не погана Допивши каву вони зібрались і хотіли вже піти як Олексій взяв Івана за руку..