Тайна с которой надо бороться

Дуже давно у Японії, був час коли були самураї та ніндзя. Ця історія починалася дуже цікаво та потім зразу ж дає дуже важливий урок усім. Тож краще вам завжди думати про те як ти зробиш певний крок до будь якого діла. Знаю це важко сказати правильну відповідь, але ти повинен спробувати і приймати всі рішення правильно. А історія починається з того як головний персонаж стає ніндзя та потрапляє туди куди потрапити могли тільки особливі та сильні. Але ніхто не міг перемогти того хто там був. Жила у Японії молода пара у якої народилася донька і назвали вони її Раї. Росла вона у цій сім'ї добре та не знала горя, а потім коли їй виповнилося 9 років до них у селище ввійшли люди яких вони зовсім не знали та почали трощити усе селище і вбивати людей які там були. На очах у дівчини вбили її батьків. Раї поринула у шок, але добре, що швидко відійшла від цього. На щастя вона змогла вижити. Вона вийшла з того місця де вона ховалась і побачила що все село знищене та всі вже мертві. Там ще зостався в живих один хлопчик який підійшов до дівчини. -Привіт, я бачу що ти тут одна вижила зі мною. -Привіт, знаю то може ми з тобою перейдемо до іншого селища? -Звісно можна було, але до нього дуже далеко, як ми до нього дійдемо? -Над цим треба подумати, як хоч тебе звати? -Я Карим. З Єгипту, але переїхав з батьками сюди. Ну і якраз у цей день їх і вбили як і твоїх. -Трагедія звісно, але нам треба вже набирати харчів та йти. Поговорили трохи та й пішли вони з Каримом збирати їжу. Після збору вони відправились у далекий похід. До другого села пішки десь 10 днів треба було йти. Діти йшли вже 6 день були вони вже дуже втомлені, але якщо від домівки нічого не залишилось то треба йти й не здаватись. -Раї може відпочинемо хоч трохи. - Добре робимо тут привал. Вони сіли біля озеро під сакурою. - Нарешті можна відпочити,бо в мене вже ноги просто гудуть. -Так, у мене також, але розслаблятись не можна нам ще чотири дні пішкодралом йти. -Чотири дні?! Та це знущання! Ні я тут залишусь помирати краще. -Кариме ти ж знаєш, що я тебе тут не кину тому тобі доведеться йти. -Ну добре піду ти мій єдиний і найкращий друг. Після відпочинку вони знову пішли, вони йшли ще два дні село по троху виднілось, але всеодно було далеко. Добре що вони побачили у степу коней тих людей які спалили їх село та вбили всіх. -Слухай Кариме пам'ятаєш цих коней? -Так, а що? -Можливо вкрадемо їх? -Давааай! хороша ідея. Вони вкрали їхніх коней та помчались зі максимально швидко. Ті люди це побачили та всі помчались за малими грабіжниками. Їх було багато, і Раї з Каримом думали, що вони попадуться до них у полон. -Кариме нам треба розділитись! Зустрічаємося у селі. - Добре тоді давай до зустрічі. Майбутні самурай та ніндзя розділились. Побачивши, що вони від них відстали то вони зразу ж поїхали до селища. -Привіт знову напарнику. -Привіт, за тобою вже не гналися? -Ні вони відстали. -От і добре. Вони попросились до одних молодих людей та вони їх виховували як рідних дітей.