Особистий щоденник

Привіт, я Коля. Не знаю чим закінчиться цей день, але точно не добре. Ну що ж, хочу сказати, я давно закоханий в свого однокласника Максима, ще з першого класу він мене якось по-особливому притягує. Коли я хоча б знаходжусь з ним в одній кімнаті, в мене щось защемлює в серці. Мені так хочеться з ним проводити весь всій час, я для нього хоч зірку з неба дістану. Це прийшло до того, що я почав слідкувати за його кожною дією, тихо йшов за ним додому, розпитував його з ким він спілкується і що йому подобається. Через тиждень я почав купувати йому подарунки і підставляти біля його парти, це були різні дорогі солодощі, після чого дивився як він їх їсть на уроці. Це так довго продовжувалось, що я вже не витерпів і розказав йому про всі свої почуття. Він звісно відмовив мені, він постійно викидав всі нові подарунки або давав комусь іншому. Якщо я починав до нього говорити, Максим старався уникнути розмови і тікав з усіх ніг. Я не бачив його ціле літо, а коли ми знову пішли до школи, виявилось, що він переїхав у Львів і вчиться вже там. Я так більше не можу, кожна секунда без нього для мене як пекло. Я вже збився з рахунку часу. Не знаю коли пишу ці записи, але якщо хтось це читає то знайте. Я уже мертвий. Мене погубило моє власне кохання