Сборник

Кому Небытие пенатами родными стало, А пытки жуткие, что ласка матери родной, Кто для бессмертных был всегда чужой, Взрастить сумел пропитанное ядом жало. Когда ж правление владыки света пало, Вернулся в поднебесный мир он волей всадницы лихой, Всю силу получил, захватчицы стал верною рукой. Вершить судьбы других его время настало. Отомстить обидчикам получено им право. Гнилой мира цепи убрать поломанные звенья, Травя нещадно тех, кто на метисов раньше вел гоненья Тем способом, коий придет ему по нраву. Но доблестно тивясь возмездья черной пелене, На благо выживших отраву он дает Чуме.

***

Кому Небуття рідной хатой стало, А тортури страшнi — що ласка матері рідной, Хто для безсмертних був завжди чужой Той виростить зумів просочене отрутою жало. Коли ж правління пана світла впало Вернувся в піднебесний світ наказом вершниці лихой, Отримав силу, загарбниці став вірною рукой. Вершити долі інших настав великий час. Помститись кривдникам отримано їм право. Гнилий світу ланцюг, прибрати зламані ланки, Вбиваючи нещадно тих, хто на метисів вів гоніння І засібом таким, який швидкий та до його вподоби. И доблесно тивясь відплати чорнiй пеленi, На благо тих, що вижили, отруту він дає Чумі.