Моя зима
22 декабря 2015 г., 15:57
Зима, мій друже, тиха, як вина,
З печаллю, гіркотою і вином,
Після якого, ніби з двійником
Говорю із тобою допізна.
Зима, мій друже – царин тишини,
Де воїном забутої війни
Темніє дуб, лиш на маківці білий,
Як вартовий, якого загубили,
Аж ген колись, у ті літа святі,
Коли були ми просто молоді…
Мій друже, глянь – скінчилася вже осінь,
Зима у всьому: в тім, що не вдалося
Ні вимовити і ні дописати,
Вона у голосі твоєму, брате,
У наших снах, у нашому волоссі…
Я втомлений зимою і гонитвой
За пройдешнім, яке уже тісне.
Вірші палю – і дим у небо, як молитва,
В якій нема ні слова про земне.
