Психотворения

Що слова? Мені добре й без них. Зачаюся і буду мовчати. Лиш послухаю казку дощів Перед тим, як лягатиму спати. І напоїть мелодія сну Теплим медом духмяного літа, Заколише зітханням вітрів Й шелестінням достиглого жита. Що слова? Мені добре й без них. Промовчу я на гнів і образи. Тільки серце моє не мовчить, А усе розуміє одразу. Замість крику невміла сльоза Засріблиться в зіницях, заграє. А від слів не загасне біда, Тільки дужче в душі запалає. Що слова? Мені добре без них. Прокидатися, мріять, кохати... Хай затихнуть безглузді слова. Це душа не повинна мовчати.

***

Что слова? Обойдусь и без них. Затаюсь, немотой укрываясь, Буду слушать шум мыслей своих, От безумия дня избавляясь. Так же молча потом лягу спать. И в мелодии сна будет лето. Теплым мёдом напоит опять, Укачает дыханием ветра. Слово злое напрасно звучит, Промолчу на обиды и ярость. Только сердце мое не молчит, То частит, то замедлит удары. Вместо крика слеза изо льда Затаится в зрачках, заиграет. А от слов не угаснет беда, Только душу сильней истерзает. Что слова? И без слов можно жить, Я на слово изрядная скряга. Я умею душой говорить. Мое слово – с души на бумагу.