1
9 августа 2018 г. в 16:02
Прошу, зайди хоч востаннє до моєї кімнати
Забери свою маленьку жовту гітару
Скільки це може ще тривати?
Перетворюють на тінь, дим, чи примару.
Струни під пальцями стогнуть, от нездара
Ти граєш набагато краще, в ці миті
Можеш до душі доторкнутись, та моя кара
Що зовсім не хочеш зі мною говорити
Не кажи:"Все добре, сонце, я розумію"
Сама в дзеркалі бачу страшну потвору
Я йду наосліп, живу і мрію
Бути митцем свого життєвого твору
Що буде зі мною далі не уявляю
Блукаю серед темного страшного лісу
Та заграй мені ще один раз на гітарі, благаю.
Щоб іти з легким серцем під твою пісню.