Я чекатиму на тебе там

Заспані очі мляво розплющуються від рожевого сну. Квітковий запах солодкавого ранку заполонив легені й запаморочив голову. Сонце невпинно цілує мої бліді щоки, пестить тонку шкіру, грайливий вітер розчісує волосся. Трохи сріблястого світла на воді, залишеній нічним дощем. Я загадаю бажання на цьому березі вічності. Почуття розмазані, а кордон реальності й небуття знищено. Моя замерзла душа поволі тане. Захід сонця обійняв мене за плечі, а вітер непомітно заколисав море. Нарешті дихаю на повні груди. Хочеться танцювати наодинці під гарячим дощем. Будь ласка, відкинь свої непотрібні слова — і відчувай. Залишся зі мною в цьому прекрасному безладі, віддайся безкінечності! Обіцяю, усе буде в порядку, якщо не боятися. Я по вуха закохалася в ті літні ночі — чорно-зелені тіні дерев, страхітливі вітряні млини, запах прохолоди та в’янучої свободи. Усе нагадує про осінь та оті щоденні нав‘язливі сни. Це знущання. Найсправжнісінький терор душі. Тихий вітер принесе тебе до мене. Ми ходитимемо довго-довго під засадженим зорями небом. У місячному сяйві серце голосно вистукуватиме складні ритми, а думки, мабуть, розлетяться навсібіч. Я вже не пам’ятаю твого голосу, але завжди чекатиму на тебе там. Моє літо... Моє літо — це ранкове повітря, тремтливе листя вишні опівночі, грозове небо, збентежене море. Мої мрії — прекрасні, і вони вже чекають на мене.