Як це жити коли ти не знаєш де живеш, як це хотіти додому коли дому в тебе немає. Є пристанища, є щось сильно схоже на дім та як тільки ти змушуєш себе в це повірити він немов розчиняється в повітрі залишаючи по собі тільки пустоти. Роні вже звикла почуватися завжди чужою та наповненою цими  пустотами. А як ще бути, коли ти сам в цьому великому та неосяжному світі, тільки вона по справжньому зрозуміла як це бути вдома і знову їде за тисячі кілометрів знаючи, що більше ніколи не повернеться