Розділ 2: Таємні зустрічі
1 ноября 2024 г., 12:41
Минуло кілька тижнів з моменту коронації, і Едвард та Кайл почали проводити більше часу разом. Щоранку, коли Едвард виходив на тренування, він з нетерпінням чекав на момент, коли зможе побачити свого нового охоронця. Емоції, які раніше здавались незнайомими, тепер наповнювали його серце радістю та хвилюванням.
На ранкових тренуваннях вони долали все нові перешкоди. Кайл з легкістю демонстрував рухи, які Едварду вдавались з труднощами. Кожного разу, коли принц помилявся, Кайл не шкодував слів підтримки, заспокоюючи:
— Принце, навіть найкращі воїни колись були новачками. Продовжуй старатися!
Едвард сміявся, і ця легка атмосфера допомагала йому забути про свої обов'язки. Але в кожному погляді, яким вони обмінювалися, ховалася глибина, яку було важко ігнорувати. Одного разу, після особливо напруженого тренування, Едвард зупинився, витягнувши руку, щоб потягнутися.
— Ти непогано справляєшся, — промовив він з посмішкою, важко дихаючи. — Коли я стану королем, можливо, ти станеш моїм генералом?
Кайл підняв брову й усміхнувся.
— У такому разі мені доведеться навчитися робити королівські реверанси.
Після тренування Едвард підійшов до Кайла і, задихаючись від хвилювання, запропонував:
— Як щодо прогулянки? Я чув, що в саду замку ростуть рідкісні квіти.
Кайл з радістю погодився, і вони вирушили до саду. Затишний куточок став ідеальним місцем для розмови. Тут панувала тиша, яку порушував лише шепіт вітру та спів птахів.
— Знаєш, — почав Едвард, сидячи на лавці, — я завжди думав, що принци повинні бути лише взірцями для наслідування. Але тепер, коли я поруч з тобою, я розумію, як важливо бути справжнім.
Кайл присів поруч і, обернувшись до нього, запитав:
— А що для тебе означає бути справжнім?
Едвард замислився на мить, а потім відповів:
— Це означає бути чесним із собою. Бути готовим приймати важкі рішення і йти на ризик. Я не хочу бути просто маріонеткою в руках своїх батьків чи ради.
Кайл кивнув, розуміючи, що за цими словами ховається глибока тривога.
— У кожного з нас є свої страхи, — зауважив він. — Я, наприклад, завжди боявся не виправдати очікувань. Але в бою я навчився, що треба залишатися вірним самому собі.
Едвард відчув, як їхня розмова стає більш особистою.
— Ти не тільки мій охоронець, Кайле. Ти став для мене другом, — щиро промовив він, і його серце забилося швидше. — Я ціную це.
Кайл подивився на Едварда, і в його очах відбилося те ж саме почуття.
— Я теж. Я завжди буду захищати тебе, — сказав він тихо, але впевнено.
Це зізнання ще більше зблизило їх. Вони розуміли, що їхні стосунки вже не обмежуються лише службовим обов'язком.
У той момент, коли вони обмінювалися поглядами, Едвард відчув, що ця дружба стає чимось більшим, ніж просто довіра між принцом і його охоронцем. Вони були готові відкрити одне одному свої серця, хоча страхи та обов’язки залишалися в їхніх думках.
Тим часом королева Ізабелла продовжувала спостерігати за їхніми взаєминами. Її проникливі очі помічали, що між її сином та Кайлом щось змінюється. Незважаючи на її бажання захистити Едварда від можливих небезпек, вона не могла заперечувати, що ці почуття могли стати джерелом сили для принца.
Вона вирішила поки не втручатися, але в глибині душі знала, що повинна залишатися уважною.
