В обіймах темряви

Минуло ще кілька тижнів, і кожна зустріч з Кайлом залишала у Едварда все більше спогадів, які ставали для нього цінними. Іноді він задумувався про те, що їхні стосунки можуть мати наслідки, які він не в змозі передбачити. Але коли він був поруч з Кайлом, усі страхи зникали. Одного разу після чергового тренування Едвард вирішив провести вечір у саду, де вони часто зустрічалися. Він запросив Кайла розділити з ним це усамітнення під зоряним небом. Яскравий місяць створював магічну атмосферу. — Це прекрасно, — сказав Едвард, дивлячись на нічне небо, всипане зірками. — Мені завжди здавалося, що зірки — це мрії, які ніколи не здійсняться. Кайл сів поруч, його голос був теплим: — А ти віриш у мрії? — Так, — відповів Едвард, повертаючись до Кайла. — Але іноді боюся, що вони можуть від мене вислизнути. Я змушений робити вибір, і це важко. Як ти думаєш, чи варто ризикувати? Кайл задумався на хвилину. — Я завжди вважав, що ризик — це частина життя. Ми не можемо передбачити майбутнє, але можемо зробити крок назустріч. Іноді варто спробувати, навіть якщо це небезпечно. Едвард відчув, як його серце закалатало швидше. Він розумів, що їхня розмова виходить за межі простих роздумів — це про їхні почуття в світі, повному очікувань і обов'язків. — Що, якби я сказав тобі, що ти для мене більше, ніж просто охоронець? — ризикнув він. — Я відчуваю до тебе щось, що виходить за межі дружби. Кайл завмер, в його очах промайнула розгубленість. — Едварде… — почав він, але не встиг договорити, як королева Ізабелла з'явилася на порозі саду, її присутність напружила атмосферу. — Принце, — сказала вона, — мені потрібно поговорити з тобою. Едвард відчув, як тривога охопила його. Він глянув на Кайла, і в його погляді була не лише тривога, але й розуміння того, що їхню розмову перервали у найважливіший момент. — Звичайно, матінко, — відповів він, намагаючись приховати свої емоції. Королева відвела Едварда вбік, щоб ніхто не міг їх почути. — Едварде, я помітила, що ти проводиш багато часу з Кайлом, — сказала вона м'яко, але наполегливо. — Ти розумієш, що це може викликати плітки серед знаті? Едвард насупився. — Я лише вчуся у нього, матінко. Він мій охоронець і мій друг. — Це не просто дружба, — перебила королева, її голос став більш суворим. — Я не можу дозволити, щоб ти продовжував це спілкування. У тебе є обов'язки, і ти не можеш дозволити собі відволікатися на особисті почуття. Едвард відчув, як серце калатає. — Але, матінко, це важливо для мене! Кайл допомагає мені ставати кращим, і я… я відчуваю з ним зв'язок. Королева зітхнула, в її очах з'явилася тривога. — Я розумію, що це важко, але ти повинен думати про майбутнє королівства. Люди можуть цього не зрозуміти й почати пліткувати. Я не можу дозволити, щоб особисті почуття заважали твоєму обов'язку. Едвард був шокований. Він ніколи не думав, що мати заборонить йому спілкуватися з Кайлом. — Я не можу просто забути про те, що між нами, — промовив він, відчуваючи, як сльози підступають до очей. — Я хочу, щоб він був частиною мого життя. — Ти мусиш слідувати своїм обов'язкам. Я не можу дозволити тобі продовжувати це спілкування, — сказала королева. Едвард відчув, як його серце розбивається. Він не знав, що робити, але розумів, що тепер йому потрібно думати про наслідки. Повернувшись до Кайла, він побачив, як той уважно чекає, не розуміючи, що сталося. — Все добре? — запитав Кайл, дивлячись на нього. Едвард не зміг приховати свій біль. — Ні, — відповів він із болем у голосі. — Моя мати заборонила мені спілкуватися з тобою. Кайл застиг, його очі розширилися від шоку. — Що? Але чому? — Вона вважає, що це відволікає мене від моїх обов'язків, — сказав Едвард, стримуючи сльози. — Вона не розуміє, як багато ти для мене значиш. Кайл виглядав розгубленим, але в його голосі чулася рішучість. — Едварде, я не хочу, щоб ти відчував тиск через мене. Я завжди буду поруч, навіть якщо це заборонено. Едвард кивнув, але його серце розривалося від відчуття втрати. Вони розуміли, що їхній зв'язок тепер під загрозою, і це лише посилило його бажання бути поруч із Кайлом. — Я не можу просто залишити це, — сказав він, сповнений рішучості. — Я буду боротися за нас, незалежно від того, що скаже моя мати. Кайл усміхнувся, але в його очах була печаль. — Я вірю в тебе. Ти сильніший, ніж ти думаєш. Едвард глянув на зорі, розуміючи, що попереду їх чекають випробування. Але в цей момент він також знав, що не відпустить Кайла. Він був готовий піти на все заради своєї мрії. Едвард крокнув ближче до Кайла, і їхні погляди зустрілися. У тиші ночі він відчув, як між ними виникло щось більше. Серце билося в унісон із його бажанням. — Я хочу, щоб ти знав, що ти для мене значиш усе, — тихо сказав він, наближаючись ще ближче. Кайл також крокнув назустріч, його подих став переривчастим. — Едварде, я… Не дочекавшись кінця його фрази, Едвард нахилився і поцілував Кайла. Це був ніжний і трепетний поцілунок, наповнений усіма тими почуттями, які вони не могли виразити словами. У цей момент все навколо них зникло — залишилися лише вони двоє і їхні взаємні почуття. Коли вони відсторонилися, обидва завмерли, усвідомлюючи, що їхній світ змінився назавжди.