В обіймах темряви

Минуло кілька днів з моменту, коли Едвард і Кайл поцілувалися в саду. Емоції досі переповнювали Едварда, і він не міг дочекатися наступної зустрічі з Кайлом. Але, як часто буває в житті, спокій тривав недовго. Одного ранку, під час сніданку, королева Ізабелла поглянула на Едварда з рішучістю, яку він одразу відчув. Він знав, що щось важливе назріває, і його передчуття не підвели. — Едварде, — почала вона, її голос був серйозним, — сьогодні у нас важливі гості. Я хочу, щоб ти познайомився з принцесою Аурелією з сусіднього королівства. Едвард відчув, як у грудях щось кольнуло. — Матінко, я не думаю, що це гарна ідея, — сказав він, намагаючись звучати впевнено. — У мене багато справ, і… — Це не обговорюється, — перебила його королева, її голос був твердим, але в ньому звучало занепокоєння. — Принцеса Аурелія - гідна партія. У нас з нею багато спільного, і я хочу, щоб ти побачив у ній потенційну наречену. Едвард відчув, як його дух захопило. Невже його мрії про Кайла та їхні почуття мають залишитися у минулому? — Добре, — промовив він із важким серцем. — Я зроблю, як ти кажеш. Того ж дня принцеса Аурелія прибула до замку. Вона була красивою, з довгим золотистим волоссям і яскраво-синіми очима. Її усмішка була щирою, але Едвард не міг позбутися відчуття, що все це неправильно. Він не міг думати про неї, коли його серце належало Кайлу. Коли Едвард зустрів Аурелію, він намагався поводитися ввічливо, хоч його внутрішні почуття викликали суперечливі емоції. — Вітаю вас, принцесо, — сказав він, намагаючись приховати свої справжні почуття. — Вітаю вас, принце Едварде, — відповіла вона з легким реверансом. — Я багато хорошого чула про ваше королівство. Едвард кивнув, але його думки були зайняті зовсім іншим. Кожне її запитання і кожне її слово викликали в нього відчуття відрази. Він намагався зануритися в розмову, але чим більше вони говорили про плани, звичаї та правила, тим більше йому ставало прикро. У її голосі він чув тільки обов’язки та очікування, що не мали нічого спільного з його бажаннями. — Ви виглядаєте трохи задумливим, принце, — зауважила вона з усмішкою, яка не могла його обманути. — Сподіваюся, що я не відволікаю вас від чогось важливого. Едвард зітхнув, намагаючись не видати своїх справжніх почуттів. — Ні, просто… багато думок в голові, — відповів він, намагаючись бути ввічливим, хоча кожна її фраза викликала в ньому все більше бажання покинути цю зустріч. Однак, чим більше вони говорили, тим більш нестерпною ставала ситуація. Аурелія була розумною й цікавою, але Едвард не міг уявити себе поруч із нею. Кожне її слово тільки підкреслювало, наскільки недоречною була ця ситуація. Тим часом він шукав можливості зустрітися з Кайлом, щоб поділитися своїми переживаннями. Тієї ночі, коли всі заснули, він тихо вислизнув зі своєї кімнати й попрямував до саду, сподіваючись, що Кайл ще буде там. На щастя, Кайл чекав його, його очі сяяли в місячному світлі. — Едварде! Ти прийшов! — радісно вигукнув він, його голос був сповнений надії. — Кайле, — видихнув Едвард, підходячи ближче. — Мені треба тобі сказати… Моя мати привела принцесу Аурелію. Вона хоче, щоб я з нею познайомився і, можливо, одружився на ній. Кайл застиг, його вираз обличчя змінився. — Це неправильно, — сказав він, відчуваючи, як його серце стискається. — Ти не повинен діяти проти своїх почуттів. — Я не хочу цього, — сказав Едвард, відчуваючи, як його серце розривається від болю. — Я кохаю тебе, але як я можу бути з тобою, якщо моя мати хоче, щоб я одружився з іншою? Кайл зробив крок назад, його голос став тихим і сповненим смутку. — Едварде, я не хочу бути причиною твоїх страждань. Ти принц, у тебе є обов’язки. Можливо, це те, що тобі потрібно… Едвард схопив його за руку, не бажаючи відпускати. — Ні, не кажи так. Я не можу уявити своє життя без тебе. Я готовий боротися за нас, навіть якщо це буде складно. У цю мить, не зважаючи на все, що могло статися, Едвард притягнув Кайла до себе й знову поцілував його. Це був гарячий і пристрасний поцілунок, у якому було все: їхні страхи, надії та мрії про майбутнє. Коли вони відсторонилися, Кайл дивився на Едварда з сумнівом і надією. — Ти впевнений, що готовий на це? — Так, — твердо відповів Едвард, його очі сяяли рішучістю. — Я зроблю все, щоб бути з тобою, навіть якщо це означає протистояти моїй матері та всім очікуванням. У цей момент Едвард зрозумів, що готовий боротися за своє кохання, незважаючи на всі перепони, які виникнуть на їхньому шляху.